Еліта політична — група або сукупність груп, що посідає впливове, привілейоване становище, безпосередньо і систематично бере участь в ухваленні рішень, пов’язаних із використанням державної влади або впливом на неї. Політична еліта займає провідне місце в політичному житті суспільства. Вона виражає в політичних настановах інтереси різних соціальних прошарків і груп, створює механізм втілення політичних задумів. Об’єктивна реальність і необхідність існування політичної еліти в найближчому і віддаленому майбутньому зумовлені такими причинами: психологічною і соціальною нерівністю людей, їх неоднаковими здібностями і бажанням брати участь у політиці; законом поділу праці, оскільки управління вимагає професійних знань; політичною пасивністю більшості населення, головні життєві інтереси якого лежать поза сферою політики. Демократичне суспільство повинне не боротися з елітарністю, а розв’язувати проблеми формування результативної, корисної, підконтрольної суспільству еліти. Політична еліта інтегрує різноманітні інтереси: політичні, економічні, культурні, соціальні та ін., забезпечує зв’язок між бізнесом, політиками, вищими військовими колами, керівниками, власниками засобів масової інформації.
Тому до функцій політичної еліти належать: вивчення, аналізування, відображення в політичних настановах інтересів різних соціальних груп, класів, прошарків, націй тощо; вироблення політичної ідеології, програм, доктрин, конституції, законів та ін.; створення механізму втілення політичних задумів; призначення апарату органів управління; висування політичних лідерів. За сучасними теоріями, до політичної еліти входять люди, наділені високими здібностями в найважливіших сферах діяльності суспільства, як правило, високими етичними якостями, тому домінуюче становище політичної еліти вигідне суспільству і сумісне з демократією. У сучасних демократичних державах політична еліта володіє необхідними для управління якостями і послідовно захищає цінності демократії.