Естетика (грец. aisthetikos — чуттєво сприйманий) політична — вчення про прекрасне в політиці, елементи художнього освоєння та відтворення політичної дійсності, а також форми і засоби політичного впливу на естетичні об’єкти. Об’єктом політичної естетика є естетичні аспекти сприйняття політики індивідом, групою або спільнотою, предметом — естетичний об’єкт, тобто політична презентація, презентація політичної влади, інституту, персони тощо. Політична естетика досліджує ступінь досягнення гармонії, відсутність когнітивного дисонансу у сприйнятті політичних суб’єктів, їх рішень, політичних інститутів і норм, політичних процесів, реформ та революцій, конфліктів і криз тощо. Політична презентація, що розглядається як естетичний об’єкт (витвір мистецтва), викликає певну реакцію, що твориться у свідомості глядача. Естетичне сприйняття політики визначається наявністю певної естетично-інформаційної матриці. Естетична інформація викликає певні емоційні реакції, сприяючи підтриманню чи руйнуванню політичних переконань і настанов, притаманних суспільству.
З естетичних позицій люди оцінюють не об’єктивну доцільність дій політичних акторів, а мистецтво, яким вони розігрують свої ролі у політичній виставі. Естетичне сприйняття політичного світу ґрунтується на паралелізмі політичної і театральної комунікацій. Театральність та драматургія політичного світу є наслідком актуалізації перетинання функціонального, політичного та символічного світів людського буття. Реальність символу стає реальністю політики і навпаки. Політична влада постійно шукає способи саморепрезентації, користуючись естетичними засобами поряд з політичними рішеннями, що в сукупності мають забезпечити певне визнання маси, якою керують. Мистецтво, дублюючи соціальні функції ідеології, обмінюється з політичною ідеологією основними ідеями та напрямами творчої рефлексії.