Етапи розвитку романтизму. Естетика і поетика романтизму. Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Передромантизм — явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували ґрунт для розвитку романтизму.
Риси передромантизму :
- зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості;
- відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості;
- виникнення поняття «романтичного», що передувало появі терміна «романтизм».
Ранній романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.)
Доба наполеонівських війн та період Реставрації утворили першу хвилю романтизму. В Англії це творчість поетів Дж. Г. Байрона, Персі Буші Шеллі, Дж. Кітса, романіста В.Скотта, у Німеччині — майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне.
Риси раннього романтизму:
— універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті (що існує і має існувати), дати йому синтезуюче художнє вираження;
— тісний зв’язок із філософією;
— тяжіння до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження;
— розлад з дійсністю;
— різке протиставлення дійсності й ідеалу, розчарування й негативізм.
Розвинені форми (20—40-ві рр. XIX ст.).
Друга хвиля романтизму розпочинається після липневої революції у Франції та після повстання у Польщі, тобто після 1830 р. Найкращі твори у цей час пишуть у Франції — Віктор Гюго, Ж. Санд, О.Дюма; у Польщі — А. Міцкевич, Юліум Словацький, в Угорщині — Шандор Петефі. Романтизм у цей час широко охоплює живопис, музику, театр.
Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка вела початок від цього часу і була представлена романістичними творами Дж. Ф. Купера, Е. По.
Пізній романтизм (після революції 1848 р.).
Романтизм не був монолітним. У ньому існували різні течії.
Течії романтизму
Народно-фольклорна (початок XIX ст.) — течія, орієнтована на фольклор і народнопоетичне художнє мислення. Спершу вона проявилася в Англії, у «Ліричних баладах» У. Вордсворта, перше видання яких з’явилося в 1798 р. В Німеччині вона була стверджена гейдельберзькою школою романтиків, потім набула поширення в інших європейських літературах, особливо у слов’янському світі.
Особливості:
- не тільки збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, образи, барви, а й знаходили в ній архетипи своєї творчості, дотримувалися принципів і структур народнопоетичного мислення;
- їх приваблювала простота поетичного вислову, емоційна наснаженість і мелодійність народної поезії;
- не сприймали буржуазну цивілізацію, прагнули знайти опору в протистоянні їй у народному житті, свідомості, мистецтві.
«Байронічна» (Дж. Байрон, Г. Гейне, А.Міцкевич, О. Пушкін, М. Лермонтов та ін.), бо завершене втілення вона отримала у творчості Байрона.
Особливості:
- серцевину течії складала ментально-емоційна установка, котру можна визначити як «ідеалізацію заперечення»;
- розчарування і меланхолія, депресія, «світова скорбота» — ці «негативні емоції» набули абсолютної художньої цінності, стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів;
- культ духовного й душевного страждання, без якого не мислили повноцінну людську особистість;
- гостре протиставлення мрії і життя, ідеалу й дійсності;
- контраст, антитеза — головні елементи художнього твору.
Гротескно-фантастична, яку ще називали «гофманівською», за іменем її найвідомішого представника. Основна риса: перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їх своєрідне переплетіння, внаслідок чого убога сучасна дійсність поставала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні, розкриваючи при цьому непривабливу сутність. До цієї течії можна віднести пізній готичний роман, у певних аспектах творчість Е.По, Гоголя «петербурзьких повістей».
Утопічна течія. Набула значного розвитку в літературі ЗО—40-х років XIX ст., проявляючись у творах В. Гюго, Жорж Санд, Г. Гейне, Е. Сю, Е. Джонса та ін.
Особливості:
- перенесення акценту з критики і заперечення на пошуки «ідеальної правди», на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя;
- проповідування оптимістичного погляду на життя і його перспективи;
- виступ проти «індивідуалізму сучасної людини» і протиставлення йому героїв, сповнених любові до людей і готовності до самопожертви;
- вираження оптимістичної надії і пророцтва, стверджування ідеальної правди;
- широке використання риторичних засобів.
«Вольтерівська» течія, яка зосередилася цілковито на історичній тематиці, на розробці жанру історичного роману, історичної поеми і драми. Модель жанру історичного роману була створена В. Скоттом. Ця течія в певних аспектах стала переходом до реалізму.
Етапи розвитку романтизму. Естетика і поетика романтизму. Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Повернутись на сторінку Естетика і поетика романтизму
Повернутись на сторінку Зарубіжна література 19 — початку 20 століття