Етноцентризм (грец. еthnos — народ і kentron — осереддя) — форма масової та індивідуальної етнонаціональної свідомості, що виявляється у ставленні до інших етнічних груп суто з позицій інтересів власної етнічної групи. Провідною ознакою етноцентризм як соціального явища є оцінювання представників інших етносів на основі дихотомії «свій — чужий». Базовою характеристикою етноцентричних поглядів є використання ієрархічної системи цінностей, у якій значущість категорій суспільного буття залежить від важливості їх для розвитку етносу. При цьому власні етнічні ознаки (мова, культура, звичаї) характеризуються позитивно, на відміну від ознак інших етносів.
Антидемократичний та антиліберальний зміст етноцентризму виявляється у позитивному оцінюванні та захисті привілеїв своєї нації на противагу іншим. Стратегіями обґрунтування етноцентристських поглядів є шовінізм та ксенофобія, що наголошують на негативних якостях представників інших етносів, наводячи «природні» або «біологічні» підстави для переслідувань та дискримінаційних дій щодо інших етносів з метою захисту інтересів власного. Неадекватне сприйняття етнонаціональних відносин навіть за умов наявності об’єктивної інформації зумовлюється етнічними стереотипами та автостереотипами. Одночасно сучасні етнопсихологи та етнолінгвісти вважають етноцентризм об’єктивною обставиною формування ідентичності особи, біологічною засадою «вибору» людиною своєї етнічної належності. Категорією, протилежною етноцентризму, є етнічний плюралізм.