Етнічні процеси — 1) процеси, у результаті яких відбуваються зміни етнічної самосвідомості; 2) процеси, що обумовлюють зміни характеристик етносу. В етнічних процесах виокремлюють дві типологічні групи: етнічне об’єднання і етнічний поділ. Етнічному об’єднанню притаманні культурне і мовне зближення, часткове чи повне знищення етнічних розбіжностей. Розрізняють такі види етнічного об’єднання: міжетнічна консолідація; внутріетнічна консолідація; етнічна асиміляція; міжетнічна інтеграція; етногенетична міксація. Міжетнічна консолідація є злиттям самостійних, але культурно і мовно споріднених народів у новий етнос, у процесі якого етнічна самосвідомість змінюється. Внутріетнічна консолідація — внутрішнє злиття великого народу — відбувається у процесі стирання відмінностей між його групами без зміни самосвідомості членів. Консолідація може охоплювати етноси різних типів. Так, у результаті міжетнічної консолідації близькоспоріднених племен невеликих етнічних груп утворювалися народи, а шляхом консолідації близьких народів — нації. Швидкість консолідаційного процесу залежить від рівня соціально-економічного розвитку населення та інтенсивності господарських зв’язків між його частинами, від політичного статусу країни, характеру розселення груп, що консолідують, рівня складності етнічної структури, ступеня спорідненості мови, культури, релігії і раси. За масштабом міжетнічна консолідація може бути як широкомасштабною, якщо в єдиний етнос зливається населення значної території або навіть усієї країни (макроконсолідація), так і вузькомасштабною, якщо у процес залучено населення невеликого району. Етнічна асиміляція є процесом «розчинення» самостійного етносу або його частини у середовищі іншого народу. Етнос, що асимілюється, змінює самосвідомість, однак у свідомості етносу, що асимілює, ніяких змін не відбувається.
Природна асиміляція має прогресивне значення, відбувається при безпосередньому спілкуванні різних груп і обумовлена потребами зміцнення їх спільного соціального, господарського і культурного життя. Вона часто пов’язана з міжетнічними шлюбами. Асиміляція залежить від чисельності групи, що асимілюється; характеру її розселення, ступеня господарських зв’язків із групою, що асимілює; частоти змішаних шлюбів; рівня етнічної самосвідомості; культурної, мовної, релігійної спорідненості груп, що беруть участь у процесі. Міжетнічна інтеграція полягає у взаємодії усередині держави або певного великого регіону кількох етносів, які істотно різняться мовою і культурою, що зумовлює появу в них спільних ознак. Цей процес не утворює нові етноси. Етногенетична фіксація є продовженням процесів міжетнічної інтеграції, за якої новий етнос утворюється шляхом злиття неспоріднених народів. До процесів етнічного поділу належать етнічна парціація і сепарація. За етнічної парціації відбувається поділ етносу на кілька рівних частин, причому жодний із новоутворених етносів не ототожнює себе зі старим. На ранніх етапах історії етнічна парціація виявлялася у поділі племен на територіально відособлені частини, з часом парціацію зумовлювало розмежування різних частин етносу державними кордонами. Так, у результаті появи державно-політичних кордонів з’явилися різні арабські народи. Етнічною сепарацією називають відокремлення певної частини народу від основної, що зумовлює утворення самостійного етносу. Якщо за етнічної парціації вихідний етнос фактично припиняє своє існування, то за сепарації — продовжує. Причинами етнічної сепарації є: переселення частини вихідного етносу; державно-політичне відокремлення частини народу, релігійне відокремлення групи етносу. Іноді сепарацію зумовлювали політичне відокремлення частини певного народу (наприклад, валлонів від французів), релігійні розбіжності (харарі (мусульман) від амхара (християн)). Аналізуючи етнічні процеси, слід враховувати тенденцію до відродження національних рухів, традицій, культури.