Етологія (грец. ethos — характер, вдача і logos — слово, вчення) — наукова дисципліна, що вивчає біосоціальну природу людини, біологічні основи її поведінки. Етологія аналізує генетично обумовлені (інстинктивні) компоненти поведінки і проблеми їх еволюції. Етологія людини виникла як конгломерат етології, фізіології, психології і етнології у 70—80-ті XX ст. К. Лоренц і Н. Тінберген започаткували вивчення інстинктивної поведінки. Етологія досліджує проблеми взаємозв’язку біологічного і культурного розвитку (концепція так званої генно-культурної коеволюції), синтезу біологічного і соціогуманітарного знання, займається виявленням у тварин передумов поведінкових форм, які властиві людині.
Основний метод етології — тривале спостереження за тваринами у природному середовищі з наступною перевіркою гіпотез у лабораторних умовах з метою з’ясування ролі видового стереотипу, генетичної детермінованості поведінки та ін. Етологія пов’язана з фізіологією, екологією, популяційною генетикою і генетикою поведінки, експериментальною психологією. Нині активно розвиваються міждисциплінарні наукові напрями: соціобіологія вивчає біологічні основи соціальної поведінки тварин і людей, використовуючи дані етології, екології, соціальної психології, етнографії та ін.