Ефективність соціальних технологій — вимір результативності запроваджуваної соціальної технології, що визначається оцінкою кінцевого соціального результату, отриманого за найменших витрат і в оптимальний строк. Досягнення ефективності соціальних технологій передбачає: а) наявність соціальних технологій з визначеними властивостями (приваблива мета, її просте обґрунтування, гнучкість впровадження процедур і операцій, надійність теоретичного і методичного забезпечення, професійна грамотність і практичний досвід та ін.); б) наявність усіх ознак технологізації (розмежування соціального процесу на пов’язані між собою етапи (фази), координація і поетапність дій, однозначність виконання операцій і процедур; можливість багаторазового застосування відпрацьованих стандартних алгоритмів діяльності для рішення типових задач соціального управління); в) обов’язкове дотримання вимог технологізації (певний ступінь складності об’єкта, елементи його структури, особливості їх побудови і закономірності функціонування, процеси (стан, прояв, відносини й ін.), що повинні бути формалізовані і представлені як система операцій, процедур, кожної операції (процедури), система конкретних показників (нормативів), діагностичних прийомів вивчення їхнього стану й управління ними.