Ефективність (лат. effectivus, від effecte — творчий, дієвий, спішно зроблений з хорошим результатом) соціальна — показник, який характеризує реальне співвідношення потреб та ступеня їх задоволення; чим більша різниця між початковим внеском (затрати) і кінцевим продуктом, тим вища соціальна ефективність. Ефективність є найважливішим якісним показником суспільного виробництва, при цьому розрізняють соціальну ефективність і економічну відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. У економічній соціології, соціології організацій, соціології журналістики, соціології комунікації, соціології масової комунікації розглядають окремі складові досягнення ефективності (наприклад, в соціології організації — поняття «ефективність організації»). В соціології організації ефективність харектеризує поліпшення механізму впливу і конструювання стосунків всередині організації, успішного співіснування на рівні «керівник»—«підлеглий», соціальної взаємодії індивідуальних та колективних інтересів. Емпірична соціологія вивчає ефективність інфомації, її збору, обробки й аналізу. Розумінню соціальної ефективності сприяє аналіз діади понять «ефект» і «результат», що не є тотожними.
«Ефект» у кінцевій екзистенції може бути розглянутий як результат, як щось, що перебуває в процесі розгортання, становлення і виявляється лише в заключній фазі. Феноменологія результату тісно пов’язана з невидимою частиною ефективності. Результат з’являється тільки в тому випадку, якщо зусилля діють в сприятливому напрямку і володіють джерелом ефективності. Отже, ефект у його кінцевому моменті доцільно називати результатом. Досліджувати соціальну ефективність відокремлено від соціальної реальності неможливо. Як правило, позитивний результат для однієї зі сторін може виявитися протилежним для іншої, а досягнення позитивного результату не завжди означає досягнення ефективності. На наміри і результати суттєво впливає порозуміння між суб’єктами соціальної взаємодії. Деякі засади і результати можуть бути спільними для значної кількості соціальних груп, оскільки ґрунтуються на загальноприйнятих соціальних нормах і цінностях, і їх можна визначити як важливі для широкого кола суб’єктів, а інші правила і результати — лише для визначеної соціальної групи, що репрезентує певну культуру чи субкультуру. До такої релятивності в розумінні соціальної ефективності спонукає соціальна реальність. Отже, соціальна ефективність передбачає досягнення найкращого результату оптимальним способом для обраного моменту соціальної реальності