Жартівлива пісня «Ой куди ж їдеш, Явтуше?..». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
У пісні «Ой куди ж їдеш, Явтуше?..» підкреслено позитивні якості одного персонажа (дівчини) з метою відтінення негативних якостей іншого (хлопця). Вайлуватість та обмеженість парубка виявляються на тлі винахідливості, дотепності дівчини. Звертаючись до хлопця на ім’я, називаючи його своїм другом, вона не може домогтися від нього конкретної відповіді на жодне запитання:
Ой куди ж їдеш, Явтуше?..
А чи ти візьмеш і мене, Явтуше?..
А що ж ти купиш, Явтуше?..
Тоді дівчина вдається до хитрощів. Улесливим словечком, лагідною мовою вона таки здобуває прихильність Явтуха:
Та якщо ж твоя ласка,
То й скажеш!..
Та якщо ж твоя добра ласка,
То й схочеш!..
У цих репліках проступає легка насмішка над недолугим хлопцем. Вияв фальшивих почуттів до нього (бажання поцілувати, обняти) сприймається як відверте глузування. Отже, на основі протиставлення, закладеного в діалогічній формі пісні, поступово розкриваються характери обох персонажів.
Важливим гумористичним прийомом є і самовикриття героя. Відповіді Явтуха дівчині вимальовують деталі, що довершують гумористичну постать хлопця-дивака:
Обніми, та гляди, не задави!..
Пригорнись, та не звали!..
Поцілуй, та гляди, не вкуси!..
Негативні риси характеру вгадуються і в однотипних, примітивних відповідях парубка: «Не скажу», «Не хочу», «Не дам». Остання репліка вражає грубим звертанням, яке може дозволити собі тільки обмежена людина:
Тю дурна, вернись!
Діалогічна форма пісні «Ой куди їдеш, Явтуше?..» — типова для жартівливих пісень — започаткована в давній обрядовій поезії. С. Килимник у праці «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» писав, що цей твір у давнину був веснянкою і тільки згодом став народною піснею.
Жартівлива пісня «Ой куди ж їдеш, Явтуше?..». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій