Життя суспільства духовне — об’єктивна система, процес відносин і взаємодії людей, пов’язаних з духовною діяльністю, виробництвом, відтворенням, розповсюдженням духовних форм життя суспільства (звичаї, норми, цінності, значення, смисли), знань і сукупного продукту духовної діяльності людей. Життя суспільства духовне формується з духовного досвіду окремих людей завдяки індивідуальним і суспільним духовним потребам на основі існуючих в суспільстві духовних цінностей. Підсистемами духовної сфери є ідеологічне, наукове і художньо-естетичне життя. Кожна з цих підсистем має свої елементи. Духовне об’єктивується в суспільній свідомості як деякий загальний підсумок і результат індивідуальної розумової діяльності людини. Життя суспільства духовне стає життям суспільної свідомості в різних його формах: політичній, правовій, етичній, естетичній, філософській, релігійній і науковій (особлива форма суспільної свідомості, яка існує тільки на теоретичному рівні). За А. Уледовим, життя суспільства духовне не зводиться лише до суспільної свідомості, при його дослідженні важливо використовувати і враховувати різноманітні аспекти, які розкривають його багатогранність, особливо гносеологічний і соціологічний. Будь-який матеріальний вид діяльності має духовні (ідеальні) спонукальні мотиви, а духовна діяльність матеріалізується в реальних (речових) об’єктах. Життя суспільства духовне проходить на буденному (поверхневе відображення об’єкта) і теоретичному (всебічне пізнання суті речей і об’єктивних закономірностей їх розвитку) рівнях, що впливає на якість пізнання окремих людей і рівень знань суспільства загалом. Життя суспільства духовне — це не тільки суспільна та індивідуальна свідомість, а й потреби, інтереси, ідеали, діяльність його суб’єктів, соціальні інститути (навчальні заклади, наукові центри, театри, музеї, бібліотеки, церкви тощо), які функціонують за певних суспільних відносин. Життя суспільства духовне залежить від активності людей, на яку впливають рівень свободи, соціальні норми в суспільстві, особистий і професійний рівні індивіда.
Життя суспільства духовне є об’єктом соціології, яка вивчає його передумови, засоби втілення, матеріальні умови. П. Павленок зазначає, що у кожному виді діяльності, в кожній сфері потрібно досліджувати матеріальне вираження духовності для запобігання відриву від реальності, спотворенню висновків і оцінок щодо життя суспільства духовного. Системний аналіз життя суспільства духовне передбачає дослідження його зовнішньої (природні, історичні, економічні, політичні, правові, міжнародні умови) і внутрішньої (організація, структура, кадри, ідеї, теорії) сторін. Життя суспільства духовне нерозривно пов’язане з поняттям культури. Духовна культура охоплює такі аспекти життя суспільства духовне: духовне виробництво (створення нових ідей і проектів у матеріальному виробництві і політичному житті, формування людини тощо); існування результатів духовного виробництва і способи залучення до них людей; виховання в людини духовності, входження її у світ вічних культурних і природних цінностей. Осереддям життя суспільства духовне є ідеал, який об’єднує духовні образи, думки, цінності, цілі, діяльність, визначає духовну атмосферу життя людей. Від ідеалів залежить рівень духовності життя суспільства, його наповненості. У результаті духовної діяльності формуються відповідні наукові ідеї і теорії, моральні, естетичні та релігійні переконання, принципи, норми поведінки, світогляд тощо.