Загальна характеристика життєвого і творчого шляху Гете. “Фауст”. Історія створення

Загальна характеристика життєвого і творчого шляху Гете. “Фауст”. Історія створення

28.08.1749р. народився Гете в місті Франкфурт на Майні. Коли Гете було 4 роки, бабуся подарувала йому ляльковий театр. Це було одним із найяскравіших вражень його дитинства,про що він потім дуже часто згадував. Це також сприяло розвитку його фантазії. Став дорослішим Гете став бувати на ярмарках і міських святкувань. Там в ляльковому театрі, він вперше побачив комедію про Фауста. В 14 років Гете вперше закохався. Він покохав дівчину, яка була старша за нього. Але ця історія закінчилась драматично:їх розлучили, пам’ять про неї залишилась. Про свої хвилювання він описав в автобіографії ”із мого життя”. Гете навчався в Лейпцігському університеті ,але хвороба винудила прервати навчання. Він повернувся додому. Лікарі були безсильними, але знайшовся лікар, який всетаки зумів підняти Гете з ліжка хвороби,на диво всім.Одужавши Гете повернувся для закінчення навчання в університеті Страсбурга. Тут він написав дисертацію,і йому присудили звання доктора права.Саме в Стразбурзі Гете познайомився з письменником Германом, який викликав повний переворот в поглядах молодого поета. В Гердере Гете приваблювала глибина мислення,обширність знаннь,маштабність ідей, бо його ніколи не задовольняло досягнуте. Він його вічно шукав. Він пробудив бунтарський дух молодого Гете. Разом вони стали літературними вождями “бурі та натиску”.
Творчий шлях Гете умовно ділиться на два нерівних у часовому відношенні періоди:
а) період до 1775р.,пов’язаний з рухом “бурі та натиску”;
б) період після 1775р.,пов’язаний з веймарським класицизмом.
Рух “бурі та натиску” — це рух передової молоді, для його формування важливе значення мав французький мислитель Жан Руссо і його культ людини. Письменників цього руху називали ”нетюрмирами або бурними геніями” згідно з драмою Клінгера “Sturm und Drang”. До цього руху належали молоді Гете, Шіллер, Ленц, Клінгер, Гердер. Основи ідеології “бурі та натиску” — природа, пристрасть, геній, свобода, а в мистецтві — безпосередність, вираженність почуттів. Демократичний характер руху проявляється в тому, що героями літературиних творів стали представники соціальних груп, терпівших погноблення — бюргери, домашні вчителі, солдати. Гете поділяв зі своїми товаришами їх пристрасну мрію про можливість розкутя людської особистості. В творах Гете бунтарське заперечення феодального світовлаштування переважало над обгрунтуванням позитивних ідеалів. Для Гете несприймання існуючого було лише одним із способів дошукатися позитивної істини. Світ поезії Гете надзвичайно широкий, вся гамма людських почуттів, моральні проблеми думки про мистецтво, філософські роздуми — теми його поезії. Проте в ліриці переважає тема кохання. Вірші про кохання пов’язані з оспівуванням природи. Стан природи і почуття людини зливаються в ліриці Гете воєдинно. Ліричний герой Гете — повноцінна людина, його думка відкрита всім враженням буття, він не вільний від слабкостей та помилок, проте ця особистість здатна духовно рости. Перу Гете належить біля 1600 ліричних творів, вони складають окремі цикли:”Зезенгейські пісні” — цикл бурі і натиску. Шедевр цього циклу “Побачення і розлука”. Як і в інших віршах цього циклу, тут не має внутрішніх конфліктів, переважає іделічний тон, проте хвилюючо-радісний. До даного циклу належать ліричний монолог-гімн “пісня про Магомета”, “Прометей”, група поетичних творів, об’єднанних метою покликання художника, в яких висловлена думка, що дар отриманний від природи художник має застосувати для того щоб підкорити природу своїм художнім прагненням.

1794р. — новий рубіж в діяльності Гете і знайомство з Шілером. Їх творчість стала початком новому направленні в німецькій ліриці ”веймарському класицизму”. Своє завдання письменники бачили, щоб сучасний життєвий матеріал обробити в дусі класичної гармонії. ”Веймарський класицизм” — художній експеремент, глибоко суперечливий в своїй основі, а саме спробу відродити красу гармонії в світі повному потворства і дисгармонії. Якщо в період “бурі і натиску”Гете стверджував необхідність безпосередньої єдності худижника і природи, то тепер він рішуче змінює свій погляд. Природа на думку Гете віддалена від мистецива великою прірвою. Художник повинен спочатку зрозуміти предмет. З цією метою він його розгляне, а потім відкриває його найпотаємнішу сутність і тільки тоді відтворює спостигнуте в образах узагальнених і символічних. Задум “Фауста” виник у Гете в 1773р., коли йому було 23роки. В цей період він вже набув великої популярності в Німеччині. Текст усього твору надрукований у 1832 р. після смерті Гете. ”Фауст”, твір, в якому з великою поетичною силою вміщений настрій, характерний для бурі та натиску. Бунтарський дух його руху передової німецької молоді, титанічні пориви самого молодого Гете отримав в “Фаусті”виключно сильне вираження.

Йоганн Вольфганг фон Гете народився у старому німецькому торгівельному місті Франкфурті-на-Майні у сім’ї заможного бюргера Йоганна Каспара Гете (1710—1782), імперського радника, колишнього адвоката. Мати — Катерина Елізабет Гете (уроджена Текстор; 1731—1808). Батько Гете був педантичною, вимогливою, неемоційною, але чесною людиною. Від нього сину передалася тяга до знань. Мати прищепила своєму синові любов до створення історій, вона була для Гете прикладом сердечної теплоти та мудрості. Одним з прямих предків Гете по материнській лінії (у десятому коліні) був видатний німецький художник XVI століття Лукас Кранах (1472—1553), про що сам поет не знав.

Гарно обставлений будинок Гете мав велику бібліотеку, завдяки якій письменник рано познайомився з «Іліадою» Гомера, з «Метаморфозами» Овідія, прочитав в оригіналі твори Верґілія. Його батько був із тих, хто, не задовольнивши своїх амбіцій, намагався дати дітям більше можливостей і дав їм повноцінну освіту.

У 1765 Йоганн відправився в Лейпцизький університет, свою вищу освіту завершив в Страсбурзькому університеті в 1770 році, де захистив дисертацію на звання доктора права.

У Франкфурті Гете серйозно захворів. За півтора року, які він пролежав у ліжку через декілька рецидивів, його відносини з батьком значно погіршилися.

Зустріч з Гердером, який ознайомив його зі своїми поглядами на поезію і культуру, була переломом у творчості Гете. Він знайомиться з молодими письменниками (Ленц, Ваґнер), в ньому прокидається зацікавлення народною поезією, вплив якої відчувається у вірші «Heidenroslein» (Степова трояндочка) та ін., а також зацікавлення Оссіаном, Гомером, Шекспіром (мова про Шекспіра — 1772). Він у захваті від пам’яток готики — «Von deutscher Baukunst D. M. Erwini a Steinbach» (Про німецьке мистецтво будування Ервіна фон Штайнбаха, 1771). Наступні роки проходять у інтенсивній літературній праці.

У 1775 році Гете був запрошений до Карла Авґуста, герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху. Він став першим міністром герцога, одержав титул таємного радника. Дослідник творчості Гете М. М. Вільмонт так пояснив мотиви цього вчинку: «Від’їжджаючи до Веймара, Гете плекав надію домогтися радикального поліпшення суспільних відносин хоча б на невеликому клаптику німецької землі, у володіннях Карла-Авґуста, для того, щоб цей клаптик землі послугував зразком для всієї країни, і проведені там реформи стали б прологом загальнонаціональної перебудови німецького життя». Переконавшись, що це було утопією, Гете поступово обмежує, свою державну службу, залишаючи за собою лише театр і навчальні заклади. Таким чином Гете поселився у Веймарі, де він залишався до кінця свого життя.

1806 року Йоганн одружився з Крістіаною Вульпіус. До того часу вони вже мали кількох дітей.

6 березня 1832 Гете застудився під час заміської прогулянки в екіпажі, а 22 березня поет помер у Веймарі. 26 березня труну з тілом Гете помістили в герцогську усипальницю поруч з прахом Шиллера.

 

Буря і натиск

У перших віршах й драмах Гете відчувався деякий вплив наслідувальної салонної літератури. У 1770—75 він захоплювався демократичною естетикою Йоганна Ґотфріда Гердера, був тісно зв’язаний з рухом «Буря й натиск», боровся за національну самобутність німецької літератури.

Лірика Гете цього періоду життєрадісна, близька до народної поезії, сповнена пантеїстичних настроїв («Побачення і розлука», «Дика троянда», «Травнева пісня», «Вечірня пісня художника» та ін.). В уривку «Прометей» (1773) виражений протест проти тиранії та релігійних догм, особливо значущий в умовах «ганебної політичної і соціальної епохи», яку переживала тоді відстала, феодально-роздроблена Німеччина. В основу новаторської історичної драми «Гец фон Берліхінген» (1773) покладено ідею об’єднання країни; тут вперше в німецькій драматургії 18 ст. поряд з героєм-бунтарем виступає народ.

Світову славу Гете приніс роман «Страждання молодого Вертера» (1774), в якому відбилась глибока соціальна трагедія цілого покоління німецької молоді. Роман, багато в чому автобіографічний, користується величезним успіхом. Фігура головного героя народжує цілу хвилю наслідування аж до здійснення самогубства. У соціальній психології навіть з’явилося таке поняття як «ефект Вертера» (або «синдром Вертера») — масивна хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, широко висвітленого по телебаченню або інших ЗМІ. На схилі років Гете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його.

 

Веймарський період Гете

З 1775 Гете назавжди оселився у Веймарі, став міністром герцога Карла-Авґуста. Розчарувавшись в індивідуалістичному бунтарстві «Бурі й натиску», Гете мріяв про мирні суспільні реформи. У веймарський період особливо поглиблюються суперечності його світогляду. На це свого часу вказував Фрідріх Енґельс:

«…Гете то колосально великий, то дріб’язковий; то це непокірний, насмішкуватий геній, що зневажає світ, то обережний, усім задоволений, вузький філістер».

Прояви консервативних поглядів Гете найбільше помітні в творах, спрямованих проти французької революції («Громадянин-генерал», 1793; «Герман і Доротея», 1797 та ін.). Усвідомлюючи закономірність виступу третього стану, який штурмом захопив Бастилію, Гете засуджував вади вождів повсталого Парижа і якобінський терор.

Проте в найкращих своїх творах він лишався вірним прогресивним ідеалам. Народні мелодії, щирі й гуманні почуття й далі звучать в його поезії 80-х. («Вільшаний король», «Міньйона» і т. д.). Під час подорожі до Італії Гете завершує «Іфігенію в Тавриді» (1787) і героїчну трагедію «Еґмонт» (1788), пройняту пафосом боротьби народу проти національного гноблення. Тоді ж формується класицизм Гете. Захоплення античністю зближує його в 90-х з Йоганном-Фрідріхом Шиллером. Проте, як видно з «Римських елегій» (1790), «Корінфської нареченої» (1797) та інших творів, на відміну від Шиллера, Гете приваблював, насамперед, життєствердний, чужий аскетизмові характер античної культури.

У 1795—1796 Гете пише роман «Роки навчання Вільгельма Мейстера», другу частину якого «Роки мандрувань Вільгельма Мейстера» він завершує в 1821—1829. В останній період свого життя Гете працював над автобіографічною книгою «З мого життя. Поезія і правда» (1811—1831), створив ліричний цикл «Західно-східний диван» (1814), а також ряд розвідок з питань світової, зокрема слов’янської літератури й фольклору. Він виступав проти німецького романтизму, обстоював реалістичне мистецтво.

 

Фауст

Найбільше художнє досягнення Гете — грандіозна драматична поема «Фауст», над якою він працював майже все життя з 1773 по 1831. Образ ученого-чарівника Фауста, взятий з народної легенди, в драмі Гете зазнає складної еволюції, втілює суперечливий розвиток світогляду самого поета і боротьбу ідей, властиву бурхливій епосі кінця 18 — початку 19 ст. Служіння науки народові, глибока віра в творчі сили людини, в краще майбутнє є ідейним висновком поеми.

Твори Гете сповнені глибокого філософського змісту. Теоретичне осмислення ним дійсності є діалектичним. Природу, суспільне життя, духовний світ людей він розглядав у безперервному розвитку, як постійну зміну форм, боротьбу протилежних начал — життя і смерті, минулого і майбутнього, нового і старого. Його світорозуміння багато в чому було значно глибшим, ніж діалектичний ідеалізм Геґеля, бо, на відміну від Геґеля, він відстоював, хоч і не послідовно, з ваганнями, позиції матеріалізму, особливо в теорії пізнання й естетиці.

Загальна характеристика життєвого і творчого шляху Гете. “Фауст”. Історія створення

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *