Здоровий спосіб життя — 1) типові й істотні для суспільно-економічної формації форми життєдіяльності, які зміцнюють адаптивні можливості людини, сприяють повноцінному виконанню нею соціальних функцій і досягненню активного довголіття; 2) активна діяльність людей, спрямована на збереження і покращення здоров’я як умови і передумови розвитку інших сфер і аспектів життя, на подолання факторів ризику, запобігання захворюванням, оптимальне використання соціальних і природних умов з метою охорони і покращення здоров’я. Проблемою здорового способу життя займалося багато наукових шкіл і вчених. На I Міжнародній конференції з пропаганди здорового способу життя, проведеній у Канаді в 1986, було прийнято Оттавську хартію з пропаганди здорового способу життя. Різні підходи до вивчення здорового способу життя зумовили розбіжності у визначенні цього явища. У 1994 українськими вченими було запропоновано формулу здоров’я. ФЗЗСВП — усі дії людини, спрямовані на формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення, передавання здоров’я (у спадок). Основними компонентами здорового способу життя, що стосуються всіх сфер здоров’я (фізична, психічна, соціальна і духовна), на думку більшості дослідників, є: якість харчування (в т. ч. споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок підвищеної біологічної цінності); умови побуту (якість і комфортність житла, наявність умов і засобів для організації фізично активного й пасивного відпочинку тощо); умови праці (безпека у фізичному та психічному аспекті, гідна платня, наявність стимулів і умов професійного розвитку); рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримання, відновлення після фізичних і психічних навантажень). До обов’язкових умов здорового способу життя належать недопущення хімічної залежності від різних агентів (тютюн, алкоголь, наркотики, галюциногени тощо), небезпечної поведінки в сексуальній сфері.
Важливими чинниками здорового способу життя є повноцінне статеве життя відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, здатність індивіда чинити опір наявному рівню соціальної стресогенності. Здоровий спосіб життя як соціологічна категорія характеризує ступінь реалізації потенціалу певного суспільства, соціальної групи, індивіда у забезпеченні свого здоров’я, ефективність функціонування чинної соціальної системи щодо здоров’я як фізичного, психічного й соціального благополуччя людини, показника соціального добробуту суспільства. У політико-практичному аспекті здоровий спосіб життя розглядається як одна з найважливіших концепцій соціальної політики, яка, визнаючи високу соціальну цінність здоров’я, зобов’язує державу, суспільство, окремі соціальні групи та індивідів відповідально ставитися до свого здоров’я, реалізовувати перманентні заходи щодо його збереження та зміцнення, створення безпечних і сприятливих для здоров’я і життя людей природних та соціальних умов.