Зміни соціальні — 1) перетворення, що відбуваються в організації суспільства, способах мислення, зразках поведінки; 2) відмінності, які спостерігаються протягом певного періоду у відносинах між індивідами, групами, організаціями, культурами і суспільствами; 3) зміни суспільно-економічної формації, суттєва модифікація соціальних взаємозв’язків, інститутів і соціальних структур. Динамічним аспектом соціальні зміни виступає соціальний час, який має кількісні (відносний потік, швидкість, інтервали, тривалість соціальних подій) та якісні (іманентна, онтологічна властивість подій і процесів) характеристики. Типологія соціальних змін ґрунтується на моделях лінійного (розглядає зміни як спрямований, прогресивно-поступальний процес) і циклічного соціального часу, поділяє соціальну реальність на періоди підйомів і спадів. В основі більшості теорій соціальних змін ХХ ст. лежить системна модель (Т. Парсонс). З огляду на те що кожна система має «внутрішній» і «зовнішній» аспекти існування, під соціальними змінами представники цієї школи розуміють те, що відбувається з самою системою або всередині неї. Тому соціальними змінами вважають будь-які незворотні зміни соціальної системи як цілісності. Сучасна соціологія розробила модель суспільства, альтернативну системній, — динамічне соціальне поле, для якого характерні такі постійні зміни: 1) легітимізація, переформулювання ідей, виникнення чи зникнення ідеологій, доктрин, теорій як зміни соціальної свідомості; 2) інституалізація, перегляд норм, цінностей, правил, правових систем, створення «соціальних інструкцій» за допомогою культури; 3) диференціація і переформування каналів взаємодії, зміна соціальної організації; 4) кристалізація можливостей, інтересів, зміна статусів, розподіл та впорядкування соціальних ієрархій. Теорії революцій, діяльнісного підходу поняття соціальних змін інтерпретують у контексті соціально-історичного процесу, у якому «актор» відіграє активну перетворювальну роль (А. Турен, Е. Гідденс, П. Штомпка). Солідарні дії акторів історичної драми визначають спрямованість соціальних зрушень.
Передбачається, що суспільний прогрес надає перевагу економічним, соціальним, політичним реформам. Французький соціолог Р. Будон виокремлює чотири типи теорій соціальних змін. Теорії першого типу доводять існування незворотних тенденцій (трендів). Другий тип теорій оперує «причинно-наслідковими» законами (наприклад, закон «політичної мобілізації» Торквіля). Теорії третього типу досліджують форму змін, що відбуваються. Теорії четвертого типу розглядають чинники соціальних змін («Протестантська етика і дух капіталізму» М. Вебера). Прихильники теорії дії вказують на тіньовий бік змін і негативні наслідки соціального прогресу. При дослідженнях негативних, дисфункційних наслідків, можливих в результаті важливих соціальних змін, застосовується концепція соціальної (культурної) травми. При соціальних змінах травматична послідовність виявляється як наслідок інших змін і як стимулятор певного їх типу. Радикальні всеохоплюючі соціальні зміни (революції) мають певний потенціал травматичних подій та ситуацій. Люди використовують фонд культурних ресурсів для їх інтерпретації. Деякі інтерпретації визначаються як травми. Травматичний стан (невідповідність, порушення, суперечності) може впливати на сферу культури. Виникає напруження між попередніми культурними цінностями, значеннями, символами і новою культурою, адекватною новим умовам соціуму. Стан культурної суперечності — сприятливе середовище для повномасштабної культурної травми.