Канетті Еліас
Канетті (Canetti) Еліас (1905—94) — австрійський письменник, драматург, есеїст, соціальний мислитель. Автор романів, п’єс, мемуарних і публіцистичних книг, збірників афоризмів, лауреат багатьох літературних премій, у т. ч. й Нобелівської премії з літератури (1981). Головний соціально-філософський та історико-культурний твір Канетті — «Маса і влада» (1960), над яким він працював понад 30 років і де оригінально висвітлив проблему відносин влади і людської маси. За Канетті, вихідний феномен маси — подолання страху перед дотиком, або неврозу дотику, як його позначають у психоаналізі. В інтерпретації Канетті невроз дотику — не патологія, а універсальна норма: індивід уникає дотиків інших людей, намагається триматися від них на віддалі. У масі страх перед дотиком знімається, усі дистанції ліквідуються, відбувається психологічна розрядка. Маса живе особливим життям як цілісна істота зі своїми закономірностями виникнення, існування і розпаду. Значна частина книги присвячена опису і систематизації цих «інститутів маси». Споконвічний феномен влади — виживання. Володар виживає, коли інші вмирають і гинуть. Архетип володаря — герой, що стоїть над мертвими тілами, причому не має значення, як померли ці люди (виживання — цінність сама по собі), хто вони — вороги чи друзі. Прагнення до виживання властиве кожній людині, є антропологічною константою, однак у володаря воно набуває гіпертрофованого характеру, будує владу.
Отже, основне знаряддя влади в керуванні масою — смерть. Стосовно ХХ ст. К. займав аналітичну позицію, звертаючись винятково до історичної архаїки, виявляв архетипні структури відносин влади і маси. Канетті простежив виявлені ним принципи на прикладі відносин володаря в нацистській Німеччині (есе «Гітлер, по Шпеєру»). Канетті універсалізував закономірності влади, обґрунтував їх загальний і фундаментальний характер. Песимістична антропологія Канетті співіснує з гуманістичним пафосом його публіцистики, зокрема з прагненням до викриття смерті. Позицію Канетті стосовно влади можна назвати інтелектуальним анархізмом. Влада смертоносна, боротьба проти влади — це боротьба проти смерті. Його заповіт, звернений до кожної людини, полягає в заклику вирвати із себе «жало наказу», тобто ліквідувати той психологічний відбиток, що залишає надання чи виконання наказу.