Клерикалізм. Що таке клерикалізм?
Клерикалізм (лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична течія, що вимагає посилення ролі церкви в політичному і духовному житті суспільства. Клерикалізм не тотожний певній релігії або церкві, хоча вони виконують у ньому важливу роль. Політично найактивнішим був католицький клерикалізм, хоча клерикалізм характерний для всіх етапів розвитку класового суспільства. Клерикалізм, з одного боку, надає обговоренню політичних і соціальних питань теологічної форми, а з іншого — поліпшує ставлення суспільства до релігії, перетворюючи її на політичний чинник. Сучасний клерикалізм не намагається підпорядкувати церкві державу, право і життя людей, але релігія і церква широко використовуються в політичних цілях. У буржуазних демократіях клерикальні кола законно і легально відстоюють свої інтереси в політиці через створення політичних партій (у країнах Заходу — християнсько-демократичних), в ідеології (участь у ЗМІ, власні видання тощо); впливають на освіту.
У такий спосіб клерикали досягають бажаних результатів у виборчих кампаніях і в управлінні державою. Християнсько-демократичні партії взаємодіють з церквою. У документах церкви обґрунтовані її права на втручання у вирішення суспільних і державних питань, всупереч заявам церковних ієрархів про те, що церква не повинна займатися політикою. Головним аргументом ідеологів церкви є ідея про місію церкви як берегині норм людської моралі. У політології і релігієзнавчій науці використовують словосполучення «позитивний клерикалізм» для характеристики конструктивної ролі церковних кіл у розв’язанні актуальних політичних проблем, зокрема у політичному діалозі релігійних і нерелігійних людей та інститутів, однак, як правило, при цьому церква намагається активно захищати власні інтереси.