Колективні трудові відносини. Що таке колективні трудові відносини?
Колективні трудові відносини — відносини, що виникають у зв’язку з наймом між організованими в асоціації (колективи) найманими працівниками і роботодавцями (асоціаціями роботодавців). Колективні трудові відносини існують завдяки здатності найманих працівників і роботодавців до самоорганізації та формування у межах організацій (асоціацій) єдиної мети та плану її досягнення. Трудові відносини існують між найманим працівником-індивідом і роботодавцем, а за колективними трудовими відносинами наймані працівники виступають як об’єднаний суб’єкт відносин, здатний на цих засадах запропонувати роботодавцю колективні пропозиції про характер і зміст трудових відносин та продемонструвати колективну силу об’єднаних працівників. Аналогічні процеси відбуваються і в середовищі роботодавців, які об’єднуються для захисту своїх інтересів від колективних дій працівників. Колективні трудові відносини виявляються в колективних переговорах і домовленостях та колективних трудових конфліктах. Поняття «колективні трудові відносини» споріднене з поняттями «соціальний діалог», «соціально-трудові відносини», «соціальне партнерство», «колективно-договірні відносини». Сторони колективних трудових відносин (наймані працівники та роботодавці) виступають як соціальні партнери за відносин соціального партнерства і як опоненти у разі колективного трудового конфлікту. Вступаючи у колективні трудові відносини, наймані працівники і роботодавці суттєво впливають на економічний і соціальний розвиток, встановлюючи нормативні ціни на найману працю, прибутки та відрахування до соціальних страхових фондів методами колективних переговорів, колективних трудових конфліктів, поступово надаючи домовленостям про ці та інші соціальні стандарти статусу правових норм. За суттю колективні трудові відносини є однією зі сфер реалізації демократичної організації життєдіяльності соціуму, коли основні сторони соціальної взаємодії у трудовій сфері встановлюють і реалізують правила трудових відносин. Колективні трудові відносини існують на виробничому рівні (підприємства, їх структурні підрозділи, об’єднання підприємств) між однією або кількома профспілковими організаціями та роботодавцем (індивідуальним або колективним), а також у спеціальних органах, створених для організації колективної взаємодії, наприклад у раді чи наглядовій раді підприємства, до складу яких делеговано представників обох сторін. За відсутності профспілкових представництв і рад підприємства інтереси працівників може представляти інший орган, наприклад представники працівників, ініціативна група з початку колективних переговорів або з висунення вимог і початку страйку.
На регіональному (міському, районному, міжрайонному, обласному, міжобласному), професійному, міжпрофесійному, галузевому, міжгалузевому, загальнодержавному (національному) рівнях колективні трудові відносини формуються між профспілками і профспілковими об’єднаннями, з одного боку, і організаціями (об’єднаннями організацій) роботодавців відповідного рівня — з іншого. До взаємодії можуть залучатися органи державної виконавчої влади цього рівня. Колективні трудові відносини можуть набувати форми багатосторонніх, коли взаємодіють більше ніж три сторони (профспілки й інші громадські організації та органи, політичні партії, виконавчі і законодавчі органи державної влади різних рівнів), а також відбуватися за участю або під впливом міжнародних організацій, наприклад Єврокомісії, Міжнародної організації праці, зарубіжних, міжнародних об’єднань профспілок, організацій роботодавців, політичних партій та ін. Колективні трудові відносини зазнають впливу структурних змін у зайнятості населення, які ускладнюють або унеможливлюють колективну організацію найманих працівників.