Колектив трудовий. Що таке колектив трудовий?
Колектив трудовий — 1) соціальний інститут — організована спільність людей, об’єднаних конкретним видом діяльності, здійснюваної в межах певної форми власності, і відносинами співробітництва і взаємної відповідальності, що формуються в процесі цієї діяльності, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установками і нормами поведінки; 2) соціальна спільність — довготривало і стабільно існуюча соціальна група, в межах якої у її членів формуються спільні соціальні інтереси, внаслідок чого така група стає самостійним соціальним суб’єктом і відображає соціальну систему суспільства; 3) соціальна організація підприємства, його соціальна підсистема (поряд із технічною та економічною), тобто об’єднання працівників, що спільно реалізують цілі з виробництва матеріальних або духовних благ і діють відповідно до певних правил і процедур на основі певної форми власності на засоби виробництва. Як соціальна організація трудовий колектив є елементом соціальної структури суспільства інституційного характеру, тобто формою організованої спільної діяльності людей. Трудовий колектив одночасно є зразком соціальної організації і специфічною соціальною групою. Специфіка трудового колективу як соціальної групи полягає в тому, що, на відміну від соціально-класових або соціально-етнічних груп, яким властиві, як правило, однорівневі системи соціальних інтересів, він наділений складною, багаторівневою їх системою. Кожен член трудового колективу є носієм різних соціальних характеристик (професійних, демографічних, національних, особових тощо) і системи соціальних інтересів. Одночасно як член певної соціальної групи кожен працівник виражає спільні інтереси групи, сформовані в процесі спільної діяльності, й інтереси організації загалом, відображені в цілях її діяльності. Реалізація суспільних інтересів у цій системі обумовлена суспільно корисним характером діяльності. Між різними групами соціальних інтересів можуть виникати суперечності, що породжують певні соціальні проблеми: соціальну конкуренцію; соціально-групову мобільність; позиційні конфлікти; соціальну активність та ін. Соціальна сутність трудового колективу виявляється в його основних функціях: цільовій (виробництво продукції або послуг); задоволення потреб працівників; соціально-інтеграційній (об’єднання колективу для досягнення мети організації); соціальній (поєднання індивідуальних, групових, організаційних і суспільних інтересів). Найважливішою є соціальна функція, оскільки трудовий колектив — єдиний соціальний інститут, у межах якого узгоджуються, об’єднуються інтереси особистості, колективу і суспільства загалом.
Структуру трудового колективу формує поєднання низки «лінійних» структур: виробничо-функціональної, що відображає розподіл працівників залежно від виконуваних ними в процесі виробництва функцій; професійно-кваліфікаційної, яка втілює професійну належність працівників; соціально-демографічної, що формується залежно від статево-вікових характеристик працівників, рівня їх освіти, сімейного стану, національності тощо; управлінської, котра відображає ступінь участі членів колективу в управлінні виробництвом; соціально-психологічної, що вирізняє працівників за специфікою властивих їм цінностей, установок, мотивів трудової діяльності і відображає структуру міжособистісних відносин у колективі. Трудовий колектив може мати формальну структуру (відображає його виробничі функції, характеризується взаємовідносинами, регульованими посадовими інструкціями, наказами, вимогами до дотримання трудової дисципліни тощо) і неформальну (заснована на неофіційних стосунках, залежних від симпатій і антипатій людей). Вивчення соціальної структури є об’єктом вивчення соціології праці і соціальної психології.