Колискова пісня «Ой ти, котку…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
У багатьох колискових піснях головним персонажем є котик — сіренький, біленький, волохатий, мурий. Це не випадково, адже з ним маленька дитина знайомиться у перші роки свого життя. В уяві дітлахів він лагідний, м’якенький, радо відповідає на пестощі, неагресивний, терпляче переносить вияви надмірної дитячої уваги.
Популярність образу котика в колискових зумовлена і давнім звичаєм ритуального вкладання дитини в колиску на третій день після народження. Кота впускали першим не тільки в нову хату, а й клали у колиску, колисали, примовляючи: «Як на кота муркота — на дитину дрімота». Потім його забирали звідти, вкладали в колиску немовля і співали йому заспокійливу пісеньку. Вважалося, що це наділяло дитя спокійною вдачею, приносило йому солодкий сон. Не випадково у народі на позначення колискової іноді використовують вислів «співати кота».
Початок колисанки — звичне звертання до котика і висловлення зрозумілих прохань:
Ой ти, котку,
Ой ти сірий,
Да й не ходи
Коло сіней.
Вдень котик грається з дітьми і різними предметами, які від його дотику можуть рухатися. А ввечері час йому заколисувати діток:
Ходи, котку,
Да й до хати,
Будеш дітки
Колихати.
Жінка-мати намагається притишити пустотливого воркотика, заколисати дитину:
На котонька
Воркотонька,
А на доненьку —
Сон-дрімотонька.
Ой ти, котку,
Ворчи, ворчи.
А ти, донько,
Засни, засни.
Завершальні строфи колискової нагадують тексти замовлянь, які виявляють себе у наказовій формі дієслів («ворчи», «засни»), створюють таємничу атмосферу інтимного діалогу рідних людей. Так жінка намагалася накликати добре здоров’я, щасливу долю своїй дитині.
Колискова пісня «Ой ти, котку…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій