Компенсаторна функція релігії. Що таке компенсаторна функція релігії?
Компенсаторна (лат. compensatio — відшкодування, урівноваження) функція релігії — компенсація за допомогою релігії, віри в Бога індивідуальних слабкостей людини і суспільства загалом, які не здатні практично оволодіти природними і соціальними силами. Компенсаторна функція релігії заповнює обмеженість, залежність, безсилля людей щодо перебудови власної свідомості і зміни об’єктивних умов їх існування, компенсує нездатність управляти міжособистісними і суспільними відносинами. За звернення до релігії реалії життя людини можуть не змінитися, але в її уявленні труднощі долаються «свободою в дусі», зміною ставлення до страждання, соціальної нерівності тощо. Роз’єднаність та ізоляція замінюються переконанням у можливості духовного братства; безособові, речові відносини байдужих індивідів відшкодовуються особистим Богоспілкуванням і спілкуванням у релігійній групі. Це становить психологічний аспект компенсації — зняття стресу, втіху, катарсис, духовну насолоду, навіть у тому разі, коли психологічними процесами керують ілюзії. Інтенція життя (або безсмертя) у віруючої людини і невіруючої різна.
Віруючій людині легше переносити життєві труднощі завдяки вірі у потойбічний світ, воскресіння, її спрямованості до надприродного, до Бога як вищої цінності. У структурі її особистості переважає індивідуальна інтенція. Суперечність між прагненням до безсмертя і фактом скінченності людського існування релігія вирішує за допомогою концепції безсмертя душі. Особистість із переважанням матеріалістичного світогляду бачить особисте безсмертя у своїх значущих справах чи в пам’яті людей, не маючи потреби в психофізіологічному дуалізмі (дуалізмі душі і тіла), спираючись на своє розуміння реалій дійсності.