Конфлікт дисфункційний. Що таке конфлікт дисфункційний?

Конфлікт дисфункційний. Що таке конфлікт дисфункційний?

Конфлікт дисфункційний (лат. dis — ускладнення, порушення і functio — діяльність) — 1) тип конфлікту, наслідки якого призводять до звуження позитивних функцій і перспектив розвитку соціальної системи; 2) конфліктна взаємодія індивідів або інших соціальних суб’єктів у межах однієї соціальної групи або організації, що призводить до послаблення функціональної стійкості і стабільності групи або організації і зниження ефективності, угасання і зникнення її функцій. За дисфункційного конфлікту боротьба суб’єктів призводить до появи дисфункцій в організації, які визначаються як поняття, що фіксують побічні негативні, але неминучі наслідки для виживання системи, що виникають у результаті цілеспрямованих і усвідомлених дій соціальних суб’єктів, що виправдуються, на їх думку, необхідністю її виживання в цілому або забезпечення цільової функції. У соціології організацій поняття дисфункції запровадив Р. Мертон, що розглядав його в контексті трактування соціальної функції «як всієї агрегованої сукупності наслідків соціальної дії, що постійно повторюється», оцінюваної з погляду виживання системи. Будь-яка соціально відтворена дія, що здійснює вторгнення в складну багатоелементну систему, якою і є організація, викликає низку наслідків (прогнозованих і непрогнозованих), що для кожної з підсистем можуть бути оцінені як функціональні (сприятливі до виживання системи), нейтральні (що не впливають на виживання системи і її окремих елементів) і дисфункційні (негативні наслідки для виживання підсистем). Дисфункційний конфлікт обумовлює появу в організації переважання незапланованого, негативного, побічного і непередбаченого ефекту (наслідків) від дій із запланованим, заданим результатом, що припускали загальний позитивний з погляду функціонування системи наслідок. Імовірність перетворення конфлікту на дисфункційний конфлікт обумовлена множинністю, неоднозначністю і часто непередбачуваністю онтологічних наслідків кожної з дій, що застосовує менеджер, необхідних для функціонування організаційної соціальної системи, а також складністю розбудови організаційних систем та їх багатофункціональністю. Типовими прикладами наслідків дисфункційного конфлікту є: впровадження централізованих систем керування, яке призвело до закупорювання каналів інформації або перевантаження керівників вищого рівня; формалізація системи ділових відносин в організації, що спричинила зниження мотивації й активності співробітників; впровадження колективних форм підготовки і прийняття управлінських рішень; побудова системи управління на основі моделі відкритих систем, що зумовлює поряд з підвищенням гнучкості й адаптивності систем зниження передбачуваності, визначеності, ефективності використання внутрішніх ресурсів організації; прагнення до максимальної реалізації принципу делегування повноважень, що породжує проблему зростання витрат на координацію і зниження керованості системи та ін.

Щоб запобігти створенню помилкового враження, що будь-яке конфліктне втручання в діяльність організації передбачає лише дисфункційний конфлікт, треба зазначити, що поняття «дисфункційний конфлікт» дає змогу: об’єктивно оцінити напрям і засоби, що використовують суб’єкти конфлікту; висвітлити можливі наслідки боротьби «за ефективність»; визначити межі втручання суб’єктів управління в систему соціальної організації з метою її оптимізації; з’ясувати можливість і небезпеку перетворення функціонально-позитивного конфлікту на дисфункціональний, що приводить до несподіваних, небажаних та негативних наслідків.

Конфлікт дисфункційний. Що таке конфлікт дисфункційний?