Концепція соціального обміну. Що таке концепція соціального обміну?
Концепція соціального обміну — напрям у соціальному знанні (соціології, соціальній антропології, соціальній психології, економіці й політології), що трактує суть соціального життя як обмін різними типами діяльності, що, у свою чергу, розуміється як обмін чого-небудь на що-небудь в актах соціальної взаємодії з метою задоволення потреб і інтересів соціальних суб’єктів (як правило, індивідів). Таку саму назву (концепція соціального обміну) має теорія, розроблена американськими соціологами (Блау, Хомансом, Емерсоном та ін.). Теоретичні основи концепції соціального обміну були закладені в економічному й етичному утилітаризмі А. Сміта, І. Бентама, Дж.-С. Мілля та ін., що закріпив принцип оцінки явищ з погляду їхньої корисності і вигідності, можливості слугувати засобом досягнення певної мети. Відповідно до економічної версії концепція соціального обміну людина прагне максимально збільшити сукупність своїх матеріальних благ у процесах обмінних (ділових) операцій, здійснюваних на ринку. У межах цих уявлень була вироблена модель «економічної» людини (яка максималізує вигоди, мінімізує витрати і діє на основі розрахунку витрат) і уявлення про «невидиму руку ринку» (узгодження у межах ринку інтересів індивідів, що протистоять один одному в конкретних економічних ситуаціях (мікрорівень)). В етичній версії утилітаризму поведінка людей трактується через їхнє природне прагнення (яке раціоналізується в конкретних діях і вчинках) відчувати насолоду й уникати страждань. Соціальна антропологія на основі аналізу базових процесів традиційних суспільств істотно змінила й ускладнила уявлення про соціальні обміни. Було доведено, що: обміни складно мотивовані; вони прагнуть до інституціоналізації й закріплення в культурних зразках і моделях; інституціалізації обмінів відіграють організуючу роль у соціальних структурах; позиції, статуси і ролі в обмінах зумовлюють соціальну диференціацію й ієрархізацію; значну частину обмінів становлять символічні інтеракції (взаємодії), що формують і закріплюють наявні типи соціальності; обміни в більшості випадків здійснюються усередині соціальних груп і від їх імені в складних ціннісно-нормативно організованих соціальних структурах; характер обмінів залежить від цінності ресурсу, що перерозподіляється, і регулюючих їх норм взаємності (обопільні (прямі) обміни й однобічні (непрямі) обміни, у яких баланс інтересів досягається лише в остаточному підсумку через цілу низку обмінів і тільки у певній соціальній цілісності). Представники концепції соціального обміну замість концептів користі (вигоди) і витрат запровадили відповідно поняття винагороди і покарання, що дало змогу в межах теорії обговорювати проблеми мотивованості як окремих актів, так і обміну загалом, а також принципи вибору стратегій поведінки. Зберігши вихідні положення про раціональність поведінки учасників і бази для формування соціальної реальності відносин обміну з метою одержання винагород і уникнення покарань, теоретики концепції соціального обміну пішли шляхом пом’якшення вихідних посилок аналізу. Було визнано, що поведінка людей не завжди раціональна, вони рідко діють за екстремальними моделями (типу «прагнення до максимального збільшення прибутку»), часто обирають не найефективніші стратегії поведінки і т. д.
Основну увагу Блау й Емерсон приділили саме пошукові механізмів переходів від мікрорівня до макрорівня соціальної реальності й адекватних способів їх опису (посилення уваги до ціннісно-нормативних механізмів; виявлення «вторинного» підкріплення вдалих стратегій поведінки (поза самою ситуацією обміну); аналізові механізмів розподілу влади, взаємодії груп, соціальних інститутів; урахуванню фактора соціокультурної пам’яті: запровадженню концептів «обмінні низки», «мережі обміну», «продуктивний обмін» і т. д.). Багато положень концепції соціального обміну є близькими до положень концепції соціальних ролей (Р. Лінтон та ін.), однак вона відрізняється від неї насамперед зосередженням на дослідженні процесуальності соціальної реальності, а з часом на дослідженні структур. Концепція соціального обміну (як і теорія ролей) частково інтегрована в структурно-функціональний аналіз у соціології.