Корупція. Що таке корупція?

Корупція. Що таке корупція?

Корупція (лат. corruptio — підкуп) — порушення суб’єктами суспільних відносин правил і норм, передусім юридичних, у корисливих інтересах з метою отримання певних вигод. Перші визначення корупції належать до царини права. Суттєвий внесок у наукове дослідження К. зробили М. Вебер, С. Хантінгтон, С. Роуз-Аккерман, Ж. Картьє-Брессон, М. Джонстон, А. Ханденхаймер та ін.; на пострадянському просторі проблему К. вивчають А. Бова, О. Міхеєва, Н. Холод, Л. Герасіна, В. Коробов та ін. В інтегральному вигляді корупцію визначають як використання посадовими особами владних повноважень в особистих інтересах. Проте узагальнена дефініція не передбачає виокремлення детальної сутності цього явища. Попри широкий спектр існуючих думок щодо корупції, можна виокремити дві магістральні, які відображають її змістовні ознаки. У межах першого корупцію визначають за допомогою «об’єктивних» критеріїв, тобто під цим явищем розуміють зловживання владними, суспільними посадами, повноваженнями та ресурсами з метою отримання особистої вигоди. Прихильники цього підходу посилаються на визначення зловживань, які містять конкретні закони, статути та інструкції. Представники другого напряму пропонують використовувати «суб’єктивні» або культурологічні критерії, наголошуючи на тому, що формальні постанови іноді мають сумнівну легітимність і як визначальні критерії слід використовувати громадську думку або культурні норми та традиції. Доцільно поєднувати «об’єктивні» і «суб’єктивні» підходи у процесі ідентифікації корупційної поведінки та зважати на реакцію суспільства при визначенні відповідного ступеня покарання. Поширеною є думка, що високий рівень корупції дискредитує представників владних структур, представницьку демократію, формує передумови для повернення до диктатури. Корупція негативно впливає на ефективність економіки загалом та характеризується такою закономірністю: чим триваліший період масштабної корупції, тим складніше з нею боротися, тому що формується певна субкультура корупційної поведінки, за допомогою якої наступникам передаються притаманні їй норми та правила. Загальний фон, що є наслідком розширення та відтворення корупційних моделей суспільного життя, негативно впливає на умови надання позик, інвестиційні проекти, спотворює загальний імідж країни. Саме тому корупція деструктивно впливає на політичну й економічну сфери. Залишається актуальним дослідження корупції у контексті проблем соціально-економічного розвитку. Йдеться про моделювання конкретних ситуацій, виявлення механізмів «організації» корупції в різних країнах, її зв’язок з політичними режимами, виокремлення її позитивних і негативних функцій для різних економічних систем. Ставлення до корупції змінюється в межах одного історичного періоду. Існує різниця в оцінках корупції, з одного боку, громадською думкою, а з іншого — соціальними елітами. Вважають, що перша максимізує масштаби корупції, а другі — схильні їх мінімізувати. Корупція детермінує дисфункціональність правової держави, відкидає принципи рівності, сприяє привілейованому доступу певних агентів до суспільних ресурсів. Носії корупційної взаємодії дублюють функції менш ефективних легальних структур, на яких вони паразитують. Відбувається інтернаціоналізація корупції, яка є наслідком процесів не стільки глобалізації, скільки псевдоглобалізації світової економіки. Існує думка, що корупцію неможливо повністю подолати. Вона притаманна як репресивним, так і демократичним суспільствам, проте найменш корумпованими є суспільства з високим матеріальним рівнем споживання. Спостерігається зворотна залежність рівня корупції і рівня добробуту громадян. Корупція сприяє збільшенню соціально-економічної диференціації, закріпленню культури бідності внаслідок уповільнення економічного зростання, дисфункціональної соціальної політики. В українському суспільстві діють об’єктивні і суб’єктивні чинники, що сприяють виникненню корупції. До об’єктивних належать: меркантилізація суспільних відносин; соціально-типова закономірність, що збільшує рівень девіації в суспільстві (поширення символів успіху, модного стилю життя, які начебто притаманні всім, в той час як соціальна структура не дає змоги легальними методами долучатися до них) (за Р. Мертоном); наявність трансформаційних процесів, які набувають перманентних форм. Найвпливовішою суб’єктивною причиною вважають загальну корумпованість масової свідомості. Корупція в контексті трансформаційних процесів стає «тіньовою» умовою регламентації економічної діяльності і здатна виконувати функції консолідації певних політичних і господарських еліт, регламентувати їх діяльність, тому що такі регулятори, як об’єднуюча ідеологія, закон, релігія, мораль, соціальні норми, не завжди спрацьовують.

Корупція здатна виконувати низку позитивних функцій: сигналізувати про несприятливу ситуацію в державі й суспільстві, дисфункціональність владних механізмів; за умов аномії суспільства відігравати роль борця з дефіцитом. Однак позитивні функції нівелюються на тлі загальної деструкції, породженої корупцією. Вона завдає колосальних збитків не тільки економічній і політичній сферам, а й соціальній. Більшість громадян потерпає від підвищення цін за рахунок корупційних, тобто накладних, додаткових витрат.

Корупція. Що таке корупція?

Комментарии закрыты.