КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

1. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ ПРО БАТЬКІВЩИНУ ТА ПАТРІОТИЗМ; ПРО РІДНУ МОВУ, УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя (Сенека)

Мила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий (Г. Державін)

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може (Д. Байрон)

Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству (В. Бєлінський)

Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших (Д. Лихачев)

Багато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство» (М. Салтиков-Щедрін)

Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна» (Цицерон)

Забудеш рідний край — твоє всохне коріння (П. Тичина)

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни (В. Распутін)

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом (Ч. Айтматов)

Де немає свободи, там немає і вітчизни (Я. Гольбах)

Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою  (Прислів’я)

Хто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує (Прислів’я)

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина  (Л. Костенко)

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля (Т. Шевченко)

Вітчизна — ось і альфа і омега! (Д. Павличко)

Вітчизна — це не хтось і десь,
Я — теж Вітчизна (І. Світличний)

Дзвін щабель, пісні, походи,
воля соколина,
тихі зорі, ясні води —
моя Україна (В. Сосюра)

І дим батьківщини солодкий  (Овідій)

Кожному мила своя сторона  (Г. Сковорода)

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов’їну (В. Сосюра)

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко)

Народе мій, як добре те,
Що ти у мене є на світі (М. Вінграновський)

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра (Т. Шевченко)

Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем’я люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть (Т. Шевченко)

Ті, що виїздять за море, міняють небо, а не душу (Горацій)
Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі (В. Еллан)
Ще не вмерла України і слава, і воля… (Я. Чубинський)

Шматок землі, ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас (Л. Костенко)

А ти, моя Україно,
Безталанна вдово (Т. Шевченко)

Для всіх ти мертва і смішна,
Для всіх ти бідна і нещасна,
Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона (О. Олесь)

Добридень же, новий годе,
В торішній свитині!
Що ти несеш в Україну
В латаній торбині? (Т. Шевченко)

Жива душа народна, жива, неподоланна! (О. Довженко)

Земле, поорана горем,
Лихом засіяна чорним! (М. Рильський)

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ! (В. Симоненко)

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була (П. Тичина)

Я знаю вас, нащадки запорожців,
Я вірю вам і низько б’ю чолом.
Дивлюсь на вас і вірою займаюсь,
І б’ю поламаним крилом (О. Олесь)

… без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна (І. Срезневський)

Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить (О. Олесь)

В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт (О. Олесь)

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова (І. Репін)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла (М. Гоголь)

І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик… (Т. Шевченко)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько)

Мова — це глибина тисячоліть (М. Шумило)

Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце (Г. Лаубе)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову (Л. Костенко)

Немає магії сильнішої, ніж магія слів (А. Франс)

Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе (О. Пахльовська)

Слово є вчинок (Л. Толстой)

Споконвіку було Слово (Старий Заповіт)

Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші (Е. Челебі)

Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівняна українська мова (В. Солоухін)

Я дуже люблю … народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку (Л. Толстой)

А пісня — це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа (І. Драч)

Народна пісня — духовне обличчя нації (А. Міцкевич)

Пісня — це коли душа сповідається (Г. Тютюнник)

Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава (О. Довженко)

Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу (О. Довженко)

Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою (Феофан Прокопович)

 

 

2. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО, ПРО ПРИРОДУ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Нам відмовлене в довгому житті; залишимо праці, які доведуть, що ми жили! (Пліній Старший)

Як тільки служіння суспільству перестає бути головною справою громадян і вони надають перевагу служити йому своїми гаманцями, а не особисто, — держава вже близька до зруйнування  (Ж.-Ж. Руссо)

Люди — господарі своєї долі (В. Шекспір)

Нещасна та країна, яка потребує героїв (Б. Брехт)

Націоналізм — дитяча хвороба, кір людства  (А. Ейнштейн)

Чи можна любити людство і не любити одну людину? (Я. Отченашек)

Людина є таїна. Її треба розгадати, і якщо будеш її розгадувати все життя, не кажи, що згаяв час; я займаюся цією таїною, бо ж хочу бути людиною  (Ф. Достоєвський)

Людині потрібні не три аршини землі, не садиба, а вся земна куля, вся природа, де на просторі вона могла б проявити всі свої властивості свого вільного духу (А. Чехов)

Держава — це піч, яка палає на одних дровах — на людських! (Ч. Айтматов)

Людина як роман: до останньої сторінки не знаєш, чим закінчиться. Інакше не варто було б і читати (Є. Зам’ятін)

Людина виховується для свободи  (Гегель)

Рівність — це єдина і міцна основа для суспільного устрою, для порядку, законності, добрих звичаїв і відбору на високі посади людей, які справді для них придатні (Б. Шоу)

Те, чого сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного  (А. Лінкольн)

Ті держави здатні стати великими, у яких великі малі люди (О. Довженко)

Світ не зігрієш, світ не одягнеш, світ не нагодуєш, але не відпускай голодною дитину (Народна мудрість)

Ставлення до дітей — міра духовної гідності людини  (Я. Бриль)

Держава створюється задля того, щоб жити щасливо  (Арістотель)

Давайте менше говорити про обов’язки дітей, а більше про їхні права (Ж.-Ж. Руссо)

Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють  (Дж. Міль)

Рабство знищує людину ще до того, як вона починає любити свої кайдани  (Л. Вовенарг)

Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива — лише для себе (Л. Берне)

Я не згоден з тим, що ви говорите, проте буду до останньої краплини крові захищати ваше право висловлювати свою думку (Вольтер)

Закони створені для того, щоб сильний не був всемогутнім (Прислів’я)

Вищим моральним законом для людини є любов до людства  (Р. Фергюссон)

В сяйві недосяжного зеніту
Суть твоєї вищої краси,
Музико довколишнього світу,
Вічності й Хвилини голоси! (І. Муратов)

Історія проситься в сни нащадків (Л. Костенко)

Кожна епоха породжує свого героя (Прислів’я)

Кожна людина смертна, та людство в цілому безсмертне (Апулей)

Людство не може зупинитися. Воно взяло надто великий розгін, рух для нього — це найвищий закон життя (П. Загребельний)

Од звичайного погляду скрите
відкривається лиш дивакам.
Прочитай золоті манускрипти,
подивися у вічі вікам (Л. Костенко)

Світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати (М. Монтень)

Світло й тьма, тління і вічність, віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне для одного (Г. Сковорода)

…якщо не знати минулого, неможливо зрозуміти істинний сенс сучасного й мету майбутнього (Максим Горький)

В озонову дірку подивився янгол: — Господи, скажи їм, щоб вони схаменулись! (Л. Костенко)

Духовний Чорнобиль давно вже почався, а ми іще тільки його боїмось (Л. Костенко)

Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї (М. Рильський)

О скільки у природи немудро-мудрих літер!
О скільки у людини невміння прочитать… (П. Тичина)

Лише природа робить велике даром (О. Герцен)

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть! (Старий Заповіт (Екл. 1.4))

Природа — вічний зразок мистецтва, а найвизначніший та найблагородніший предмет у природі — людина (В. Бєлінський)

Природа не терпить пустоти  (Прислів’я)

Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник (І. Тургенєв)

Скільки років землі —
і мільярд, і мільйон,
а яка вона й досі ще гарна! (Л. Костенко)

Чого хвилюються народи
І люди замишляють зло?
Хто їм сказав: «Вінець природи»?
Хіба для них її чоло? (Л. Костенко)


3. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ДРУЖБУ, ОБОВ’ЯЗОК, ЧЕСТЬ І БЕЗЧЕСТЯ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Друг усім — нічий друг (Арістотель)

Обов’язок! Ти величне, велике слово. Це саме те велике, що підносить людину над самою собою (Кант)

Приховуючи істину від друзів, кому ти відкриєшся? (Козьма Прутков)

Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування (А. де Сент-Екзюпері)

Честь не можна відняти, її можна втратити (А. Чехов)

Чесність помирає, коли продається (Ж. Санд)

Що таке друг? Обраний нами родич (К. Гельвецій)

Я не потребую друга, який, в усім зі мною згоджуючись, змінює зі мною погляди, киваючи головою, адже тінь те ж саме робить краще (Плутарх)

…Не забувай, ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив (А. де Сент-Екзюпері)

Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає (Приказка)

 

4. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО РОЗУМ, ЗНАННЯ ТА ПЕРЕКОНАННЯ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів (Притчі Соломона (гл. 23, ст.12))

Упертість невігласів уб’є їх, а безпечність дурнів занапастить їх (Притчі Соломона (гл. І, ст.32))

Кожній людині властиво помилятися, але нікому, крім дурнів, не властиво бути впертим у помилці (Арістотель)

Ученість — солодкий плід гіркого коріння (Сократ)

Чому б ти не навчався, ти навчаєшся для себе (Петроній)

Книжки слід не прочитувати, але читати і перечитувати (Пліній Молодший)

Слід читати багато, але не багато що (Пліній Молодший)

Найбільше багатство — розум (Алі-ібн Абі-Таліб)

Є книжки, які треба тільки прочитати, є такі, котрі найкраще проковтнути, і лише деякі варто розжувати і перетравити (Ф. Бекон)

Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка (Вольтер)

Книжки на злобу дня помирають разом із злободенністю (Вольтер)

Коли на світі з’являється справжній геній, то пізнати його можна вже хоча б по тому, що всі тупоголові поєднуються в боротьбі проти нього (Д. Свіфт)

Наука в розпутній людині є люта зброя чинити зло. Просвіта підносить одну доброчесну душу (Д. Фонвізін)

У людини є лише один тиран — невігластво (В. Гюго)

Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше (Ф. Достоєвський)

Логіка — це бог мислячих (Л. Фейхтвангер)

Гнучкість розуму може замінити красу (Стендаль)

Серед книжок, як і серед людей, можна потрапити в гарне і погане товариство (К. Гельвецій)

Закони видано заради мудрих — не для того, аби вони не чинили зла, а для того, аби їм не чинили зла (Епікур)

 

5. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ВИХОВАННЯ, ПРО ТРУД, ГРОШІ І ПРОФЕСІЮ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Жити — значить працювати. Праця є життя людини (Вольтер)

Ліниві завжди бувають людьми посередніми (Вольтер)

Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє (А. Барбюс)

…Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробило кращою (В. Бєлінський)

Чи не від того люди мордують дітей, а інколи й дорослих, що їх так важко виховувати, а шмагати так легко? Чи не помщаємося ми покаранням за нашу нездатність? (А. Герцен)

Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів (М. Пирогов)

Дітей не відлякаєш суворістю, вони не переносять тільки брехні (О. Толстой)

Люди, розбещені в дитинстві, зберігають особливий відбиток до кінця життя (І. Тургенєв)

Вихователь не чиновник, а якщо він чиновник, то він не вихователь (К. Ушинський)

Дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює свою гідність (М. Чернишевський)

Тоді людина стає кращою, коли ви покажете їй, яка вона є (А. Чехов)

Хто навчає і не виконує того, чому навчає, схожий на курку, яка, маючи крила, не літає (Східна мудрість)

Під купою грошей може бути похована людська душа (Н. Готорн)

Будь-яка влада розбещує, але надмірна розбещує абсолютно (Ектон)

Бідність не вада, та від неї ще більша досада (Прислів’я)

Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця (Г. Сковорода)

І труд, і піт благословен (М. Рильський)

І я бачив — нема чоловікові кращого, як ділам своїм радіти, бо це доля його! (Старий Заповіт (Екл. 3.22))

Кожна людина народжується для якогось діла (Е. Хемінгуей)

Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить (І. Франко)

Праця пом’якшує горе (Цицерон)

Соромно людині, якщо їй радять у працелюбності наслідувати мурашку, подвійно соромно, якщо вона цієї поради не дотримується (Талмуд)

Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?» Увечері, перше ніж заснути: «Що я зробив?» (Піфагор)

Я бажав би, щоб смерть застала мене за роботою в полі (М. Монтень)

Я зробив усе, що міг; хай хто може, зробить краще (Овідій)

Багатства і почесті непевні і короткочасні (Прислів’я)

Бідність є вчителем у всіх ремеслах (Плавт)

Забудь часи нужди, але не забувай того, чого вони тебе навчили (С. Геснер)

Люди, які вважають, що гроші спроможні все зробити, самі спроможні все зробити за гроші (П. Буаст)

Хоч би як ти пишався своїм багатством, та воно не змінить твоєї вартості (Горацій)

Часто і під благеньким плащем криється мудрість (Цицерон)

Виховання — велика справа: воно вирішує долю людини (В. Бєлінський)

Для вченої й освіченої людини жити — значить мислити (Цицерон)

Знання складається із дрібних крихт щоден-ного досвіду.

(Д. Писарев)

Із найбільш диких лошат виходять найкращі коні, аби тільки їх як слід виховати й виїздити.

(Плутарх)

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням.

(Овідій)

Неможливо виростити повноцінну людину без виховання в ній почуття Прекрасного.

(Р. Тагор)

Освіта — скарб; праця — ключ до нього.

(П. Буаст)

Учітеся, брати мої, думайте, читайте.

(Т. Шевченко)

Чим більше знаєш, тим більше можеш.

(Е. Абу)

Я знаю, що нічого не знаю.

(Сократ)

Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш.

(Арабське прислів’я)

Після хліба найважливіше для народу — школа.

(Ж. Дантон)

Учень ніколи не перевершить учителя, якщо бачить у ньому зразок, а не суперника.

(В. Бєлінський)

Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники.

(Т. Фуллер)

Книги — кораблі думки, які мандрують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.

(Ф. Бекон)

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

(І. Франко)

Тут мертві живуть. Тут німі промовляють.

(Напис на стінах старовинних університетських бібліотек)

З усіх наук найблагороднішою є медицина.

(Гіппократ)

<…> світять крізь пітьму науки дива…

(Леся Українка)

Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

Відколи сотворив її пан Бог,

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

(Л. Костенко)

Ніякий пророк не приймається у своїй батьківщині.

(Лука (гл. 5, ст. 24))

Якщо хворому після розмови з лікарем не стає легше, то це не лікар.

(В. Бехтерев)

Професія лікаря — це подвиг, вона вимагає самовідданості, чистоти душі і чистоти помислів.

(А. Чехов)

Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учня, він — досконалий учитель.

(Л. Толстой)

 

6. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ЩАСТЯ, СПОДІВАННЯ І МРІЇ. ПРО МОРАЛЬНІСТЬ І МИЛОСЕРДЯ ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Жодна людина нещаслива, поки вона не вважає себе щасливою.

(Марк Аврелій)

У споруді людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол.

(Козьма Прутков)

…Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб творити так звані дива своїми руками.

(A. Грін)

Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття людського.

(Ф. Достоєвський)

Наше щастя чи наше нещастя залежить тільки від нас самих.

(Монтень)

Щастя — вінець відважних.

(Французьке прислів’я)

Відважному — короткий меч.

(Французьке прислів’я)

 

7. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, Про кохання, красу і мистецтво. Про любов до батьків ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Кохання має свої закони розвитку, свій вік, як життя людське. У нього є своя розкішна весна, своє спекотне літо, нарешті, осінь, яка для одних буває теплою, світлою і родючою, для інших — холодною, гнилою і безплідною.

(В. Бєлінський)

Немає нічого святішого і безкориснішого од любові матері; будь-яка прив’язаність, всяка прихильність, всяка пристрасть або слабка, або своєкорисна у порівнянні з нею.

(В. Бєлінський)

Тільки закоханий має право на звання людини.

(О. Блок)

Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе.

(Мохандас Ганді)

Від кохання до жінки народилося все прекрасне на землі.

(М. Горький)

Коли любиш когось, ти його любиш, і якщо нічого більше не можеш йому дати, ти все-таки даєш йому любов.

(Д. Оруелл)

Не будемо говорити про любов, бо ми досі не знаємо, що це таке.

(К. Паустовський)

…Закохатися не означає кохати… Закохатися можна і ненавидячи.

(Ф. Достоєвський)

Материнські руки — втілення ніжності; дітям добре спиться на цих руках.

(B. Гюго)

Звеличимо жінку — Матір, чия любов не знає перешкод, чиєю груддю викоханий увесь світ! Усе прекрасне в людині — від променів сонця і від молока Матері, ось що насичує нас любов’ю до життя!

(М. Горький)

Любов і дружба — взаємна луна; вони дають стільки, скільки беруть.

(A. Герцен)

Горе серцеві, що не кохало змолоду!

(І. Тургенєв)

Любов до батьків — основа всіх чеснот.

(Цицерон)

Мати — це ім’я Бога на устах і в серцях маленьких дітей.

(В. Теккерей)

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

(В. Симоненко)

Страшнішого горя нема,

ніж те, коли старість мати

в домівці стрічає сама.

(В. Симоненко)

<…> хто матір забуває,

Того Бог карає.

(Т.Шевченко)

Це так буває —

Правди ніде діти

(Хоч де любов така ще чиста є?),

Що згадують тоді про матір діти,

Коли їм важко у житті стає.

(Р. Третьяков)

Владна над люблячим тільки любов!

(Й.-В. Гете)

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.

(П. Тичина)

З тобою жити на одній землі, — яке велике щастя!

(О. Олесь)

Мало — бачити. Мало — розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові.

(Г. Тютюнник)

Напитись голосу твого,

того закоханого струму,

тієї радості і суму,

чаклунства дивного того.

(Л. Костенко)

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

(В. Симоненко)

Скільки років кохаю,

а закохуюсь в тебе щодня.

(Л. Костенко)

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

(B. Сосюра)

Якби зібрати з неба всі зірки

і всі сонця з усіх небес на світі,

моя любов горітиме яркіш

за всі сонця, на тисячі століттів.

(В. Сосюра)

Якщо скільки голів — стільки й умів, то скільки сердець — стільки родів любові.

(Л. Толстой)

Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, прилащити бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і цілувати його — значить, ти ще не любив.

(Г. Тютюнник)

 

8. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ДОБРО І ЗЛО; ПРО ПРАВДУ І НЕПРАВДУ; ПРО МУДРІСТЬ, СЛАВУ І ЧАС, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Жодна чеснота не спокутує пороків.

(Ювенал)

Час — чесний чоловік.

(Бомарше)

Люби істину, але будь поблажливим до помилок.

(Ф. Вольтер)

Вірний спосіб судити про характер і розум людини по вибору ним книжки і друзів.

(Гельвецій)

Сміхом виправляють мораль.

(О. Бальзак)

Із усіх критиків найбільш великий, найгеніальніший, найбільш непогрішимий — час.

(В. Бєлінський)

Кожна людина несе відповідальність перед усіма людьми за всіх людей і за все.

(Ф. Достоєвський)

Людина створена для щастя, як птах для польоту.

(В. Короленко)

Мій спосіб жартувати — це казати правду. На світі немає нічого смішнішого.

(Б. Шоу)

Добрій людині буває соромно навіть перед собою.

(А. Чехов)

Історія природи починається з добра, бо вона — творіння Боже; історія свободи — із зла, бо вона є справою рук людських.

(І. Кант)

Держави гинуть тоді, коли не можуть відрізнити добрих людей від поганих.

(Антисфен)

Правда — наче гірке питво, неприємне на смак, але воно відновлює здоров’я.

(О. Бальзак)

Без праведника не стоїть село. Ні місто. Ні вся земля наша.

(О. Солженіцин)

Якщо дорослий зовсім забуде дитину в собі, він перетвориться в машину для їжі, задоволення, добування грошей.

(Д. Апдайк)

Будьте мудрі, наче змії, і прості, наче голуби.

(Новий Заповіт (Mт. 10.16))

Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом.

(Л. Костенко)

І тільки той прожив немарно,

Хто злу ішов наперекір.

(І. Муратов)

Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться, спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі хочеться.

(Л. Толстой)

Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.

(Г. Тютюнник)

Ніщо так боляче не б’є людину, як брехня.

(Г. Тютюнник)

Після вади — засуджувати всіх, найбільш нестерпна вада — розхвалювати себе самого.

(Ф. Бекон)

Сам я вільний і ніколи

Не зламав чужої волі.

(Леся Українка)

Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають.

(Г. Тютюнник)

А живуть століття після смерті

Ті, що роблять те, чого «не можна».

(В. Симоненко)

Народ шукає в геніях себе.

(Л. Костенко)

Немає величі там, де нема простоти, добра і правди.

(Л. Толстой)

Слава — величезний стимул.

(Овідій)

Трудний він і тернистий, шлях на Голгофу слави.

(І. Світличний)

У цьому світі є тільки одна річ, перед якою належить схилятися, це — геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна, — це доброта.

(В. Гюго)

Сама доброчинність стає пороком, коли застосовують її помилково.

(О. Довженко)

 

9. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ЛІТЕРАТУРУ, МИСТЕЦТВО І ТВОРЧІСТЬ, ПРО ВИКРИТТЯ СМІХОМ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Поезія — це не «кращі слова в кращому порядку», це — вища форма існування мови.

(Й. Бродський)

Рукописи не горять.

(М. Булгаков)

Прославимо поетів, у яких один бог — красиво сказане, безстрашне слово правди.

(М. Горький)

Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті.

(М. Салтиков-Щедрін)

Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, мас майбутнє.

(О. Дюма-син)

Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд — це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним.

(О. Бальзак)

У письменника тільки і є один учитель: самі читачі.

(М. Гоголь)

…У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією.

(М. Некрасов)

Засміятися добрим, світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа.

(М. Гоголь)

Сатира — канчук, ударом обпалить.

(І. Гончаров)

Годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом.

(Григорій Сковорода)

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!

(Тарас Шевченко)

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна і правдива,

Мов Господа слово.

(Тарас Шевченко)

Наша мова — то і є одежа нашого духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-га-даємо, того, що ми зовемо духом або душею.

(Панас Мирний)

Як много важить слово,

Одно сердечне, теплее слівце!

(Іван Франко)

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

(Леся Українка)

Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,

А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

(Леся Українка)

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

(Олександр Олесь)

Як не горю — я не живу.

Як не люблю — я не співаю.

Але цього я ще не знаю,

Бо завжди я — як полум’я.

(Павло Тичина)

Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.

(О. Довженко)

 

10. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ДОЛЮ І ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ, ПРО МУЖНІСТЬ І ГЕРОЇЗМ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Не біда з’явитися на світ у качиному гнізді, якщо ти вилупився із лебединого яйця!

(X. К. Андерсен)

Немає людей суто біленьких або зовсім чорненьких; люди всі пістряві.

(М. Горький)

Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… Людину можна знищити, але її неможливо перемогти.

(Е. Хемінгуей)

…Від людини залишаються тільки лиш діла її.

(М. Горький)

Дивися в далечінь — побачиш далечінь; дивися в небо — побачиш небо; подивившись у маленьке дзеркальце, побачиш тільки себе.

Козьма Прутков

Погано, коли у людини все сіре: і душа, і думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гарні.

(М. Стельмах)

Краще бути мілким струмком, аніж глибоким чорториєм.

(Лу Сінь)

Тільки дурні можуть бути непохитними у своїй упевненості.

(Монтень)

Сором часто забороняє те, чого не забороняють закони.

(Сенека)

В людині має бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

(А. Чехов)

Знось з гідністю те, що змінити не можеш.

(Сенека)

Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять що завгодно.

(Данте)

Кожен — коваль своєї долі.

(Аппій)

Людина відбивається в своїх вчинках.

(Ф. Шиллер)

Людина є всесвіт.

(М. Горький)

Людиною стати — це мистецтво.

(Новаліс)

Ми — це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.

(В. Симоненко)

Найтрудніша професія — бути людиною.

(X. Марті)

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

(В. Симоненко)

У кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.

(В. Гюго)

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

(П. Тичина)

Який довершений витвір — людина!

(В. Шекспір)

Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість.

(Л. Толстой)

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград — красиве і корисне.

(М. Рильський)

Як мені даровано багато,

скільки в мене щастя, чорт візьми! —

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

(В. Симоненко)

В борінні досягається мета.

(П. Воронько)

Виростеш ти і почнеш дізнаватись

про славу героїв,

Батькову славу пізнаєш і мужності

міць непохитну.

(Вергілій)

Горіть і боріться!

(В. Сосюра)

Лиш боротись — значить жить!

(І. Франко)

Не ганебний той рубець, який є наслідком мужності.

(Публій Сір)

Не піддавайся нещастю, але йди йому назустріч з подвійною мужністю.

(Вергілій)

Слід відзначатися доблестю, а не походженням.

(Клавдіан)

Для людини немає нічого цікавішого в світі, ніж люди.

(В. Гумбольдт)

Ізолювавшись від людей, ми не досягнемо жодної мети.

(Й. В. Ґете)

Коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

(Л. Костенко)

Краща насолода, найвища радість життя — відчувати себе потрібним і близьким людям.

(Максим Горький)

Людина — суспільна істота.

(Арістотель)

Людину можна розпізнати по оточенню, в якому вона обертається.

(Д. Свіфт)

У кожну мить нашого щастя нам треба відшукувати не те, що відокремлює нас від інших людей, а те, що є в нас спільного.

(Дж. Рескін)

Щастя особистості поза суспільством неможливе, як неможливе життя рослини, висмикнутої з ґрунту й кинутої в неродючий пісок.

(О. Толстой)

Якщо не литимеш на спільний млин, твоє зерно лишиться незмеленим.

(В. Брюгген)

Хто соромиться визнавати хиби свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

(Григорій Сковорода)

 

11. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО МОЛОДІСТЬ І СТАРІСТЬ. ПРО ПОВАГУ ДО МИНУЛОГО, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Шануй тих, хто намагається здійснити велике, навіть якщо їм це не вдалося.

(Сенека)

Пишатися славою своїх предків не тільки можна, але й потрібно; не поважати оної є ганебна малодушність.

(О. Пушкін)

Коли хочеш довго жити, треба вчасно постаріти. Французьке приспів ‘я Благословенна будь ти, молодосте!

(П. Тичина)

12. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ПРО ЖИТТЯ І СМЕРТЬ; ПРО ВІЙНУ І МИР, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Війни прокляті матерями.

(Горацій)

Я не відмовлюсь прожити своє життя від початку до кінця. Я тільки попрошу права, яким користуються автори, виправити у другому виданні помилки першого.

(Б. Франклін)

Коли наші нащадки побачать пустелю, на яку ми перетворили Землю, яке виправдання вони знайдуть для нас?

Айзек Азимов

Життя довге, якщо ним уміло користуватися.

(Сенека)

Хто не мав серця, коли був молодим, ніколи не буде мати його. Серце — не зимовий фрукт, воно не достигає в снігу.

(О. Дюма)

Не йдіть війною проти закону, прийміть закони проти війни.

(Єврейське прислів’я)

Все більше спогадів і менше сподівань…

І на чолі утрат сліди глибокі…

Як непомітно ближчає та грань,

Що жде за нею прикінцевий спокій.

(Є. Плужник)

Життя, життя! Тії скрізь благословенне.

(М. Рильський)

Мені здалося — я живу завжди.

(В. Стус)

Радій же, серце! До останку пий

Життя людського пінистий напій.

(М. Рильський)

Я хочу, щоб смерть застала мене посеред трудів.

(Овідій)

Якщо після моєї смерті триватиме життя, то чому ж мені вдаватися в тугу?

(Г. Тютюнник)

Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.

(Анрі Барбюс)

Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків і жінок, але з одних стягає кров, з інших — сльози.

(В. Теккерей)

Війна, війна! І знов криваві ріки!

І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

(О. Олесь)

Війна людей їсть, кров’ю запиває.

(Українська приказка)

Війна приємна тільки тим, хто не зазнав її.

(Вегецій)

Докіль не буде в людства злади?

(М. Вінграновський)

Мир необхідно здобувати.

(Латинське прислів’я)

Немає нічого радіснішого за перемогу.

(Цицерон)

Хто взяв меч, від меча й загине.

(Новий Заповіт (Mт. 26. 52))

Оті дурні, що кричать «націоналіст!», не розуміють і ніколи не зрозуміють, що я зумів об’єднати любов до, мого народу з любов’ю до всіх народів світу!

(Остап Вишня)

 

13. КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ ПРО СВОБОДУ, ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Глибоко помиляється той, хто вважає більш міцною і твердою владу, що спирається на силу, ніж ту, яка заснована на любові.

(Теренцій)

Пристрасті — це вітри, що надимають вітрила корабля; вітер, правда, інколи топить корабель, але без нього корабель не міг би пливти.

(Вольтер)

Ніколи не можна жити щасливо, якщо весь час тремтиш від страху.

(Гольдбах)

Неможливо досягти свободи в майбутньому, утискуючи її нині.

(М. Бакунін)

Усвідомлення права розвиває усвідомлення обов’язку. Загальний закон — це свобода, яка закінчується там, де починається свобода іншого.

(В. Гюго)

Де знищено свободу, там ніхто не відважиться говорити.

(Сір)

Людина, владарюючи над іншими, втрачає власну свободу.

(Ф. Бекон)

Свобода полягає утому, щоб залежати тільки від законів.

(Вольтер)

Втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати.

(Вольтер)

Порядний той, хто своє право вимірює своїм обов’язком.

(Г. Лакордер)

Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій.

(Й. В. Ґете)

Людина завжди прагне свободи. Людина культурна — свободи і права: свободи, яка регулюється правом і правом забезпечується.

(О. Керенський)

Свобода — це право на нерівність.

(М. Бердяєв)

У Євангелії ми знаходимо всеохоплюючу і послідовну декларацію прав людини.

(Папа Іоан-Павло II)

Там, де не згодні життям платити за збереження гідності — там, врешті, розплачуються гідністю за збереження життя. Права не дають. Права беруть.

(М. Горький)

Влада — це зобов’язаність, свобода — відповідальність.

(М. Ешенбах)

Свобода означає відповідальність, ось чому більшість людей боїться її.

(Б. Шоу)

Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу.

(Г. Брандейс)

Громадянське суспільство — це люди, які думають і діють незалежно від держави.

(Дж. Сорос)

Небагато таких, які живуть сьогоднішнім днем. Більшість готується жити пізніше.

(Д. Свіфт)

Оптимізм — це розкіш великих людей.

(Л. Арагон)

Свобода не легка, як думають її вороги, які обмовляють її, свобода важка, вона є тяжкою ношею.

(М. Бердяєв)

Усі революції завершувалися реакціями. Це — неминуче. Це — закон. І чим шаленішими і несамовитішими були революції, тим сильнішою були реакції.

(М. Бердяєв)

Робесп’єр вірив у чесноти: він створив терор. Марат вірив у справедливість: він вимагав двісті тисяч голів.

(М. Волошин)

Тиранія виростає із демократії. Інакше кажучи, із крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокіше рабство.

(Платон)

Якщо двері до залу відчинені, уникайте чорного ходу.

(Г. Ібсен)

Вільний той, хто може не брехати.

(А. Камю)

Штиками можна зробити все що завгодно; тільки сидіти на них не можна.

(Наполеон)

Усі… рівні, але деякі… рівніші більше за інших.

(Д. Оруелл)

Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує свій лик.

(В. Ґете)

Сором перед людьми — гарне почуття, але найкраще сором перед самим собою.

(Л. Толстой)

Зміцнення правопорядку не розпочнеться знизу, якщо верхи не хочуть чи байдужі до цього. Знизу розпочинаються тільки революції.

(Ю. Шемшученко)

Хіба це мало — незабутня мить?

(Л. Костенко)

КРИЛАТІ ВИРАЗИ, ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ У ТВОРАХ ЯК ЕПІГРАФ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *