Крилов Іван Андрійович (1769—1844) — найвідоміший російський байкар. Його твори, пронизані справжньою добротою, стали, за влучним висловом Миколи Гоголя, «книгою мудрості самого народу».
Відомі твори: повість «Каїб» (1792), комедії «Урок для дочок», «Модна крамниця» (1807), байки «Слон і Моська» (1808), «Вовк і Ягня» (1808), «Гуси», «Квартет» (1811), «Лебідь, щука і рак» (1816), «Свиня під дубом» (1825).
Народився майбутній письменник у Москві, рано втратив батька, тому ще підлітком став служити дрібним чиновником. З дитячих років захоплювався літературою. З 1789 р. Крилов видає щомісячний журнал «Пошта духів», де друкує сатиричні твори на актуальні теми, але через півроку журнал забороняють. Через три роки (1792) разом із іншими письменниками Крилову вдається організувати власну типографію і налагодити випуск журналу «Глядач». Перші байки Крилова з’явились 1806 р. («Дуб і тростина», «Вередлива наречена») і мали великий успіх. У 1809 р. виходить перша книга байок Крилова. Усього ним створено близько 200 байок. Майже третина байок написана на сюжети Лафонтена, але Крилов вносить у свої віршові твори народну мову, «простоту і ясність думки» (В. Бєлінський). З 1812 р. протягом майже 30 років Крилов працює бібліотекарем у Публічній бібліотеці. Народ вшанував улюбленого письменника: на народні кошти після його смерті встановлено пам’ятник у Літньому саду в Петербурзі. Однойменні байки є й у Езопа, Федра, Бабрія, Лафонтена, Красіцького, Глібова, Білецького-Носенка. Та порівняно з попередниками Крилов надав байці рис широкої оповіді з використанням гротеску й засобів творення комічного. Змінена й структура байки: з морального висновку байка починається.
Байки Крилова відрізняються й тематичним багатством. У них йдеться про відносини між сильними й слабкими, між безправними й тими, хто чинить беззаконня. У байках в алегоричній формі засуджуються людські пороки: брутальність, нахабство, жорстокість, лицемірство, користолюбство, лінощі. Відомі від часів Езопа сюжети під пером «дідуся Крилова» набули нового блиску. На відміну від своїх попередників, Крилов створював не просто байки, а маленькі комедійні сценки. Особливо довершеними його байки стали завдяки широкому використанню приказок і прислів’їв. Водночас багато висловів самого Крилова стали крилатими. «У сильного безсилий винен був завжди»; «Тож, як сідати — сварки марні, бо з вас музики незугарні»; «А віз і досі там» — ці та багато інших висловів-перлин долучив Іван Крилов до скарбниці духовних багатств російського народу й людства.