Культурна традиція. Що таке культурна традиція?
Культурна традиція — механізм соціальної форми передавання людського досвіду, соціалізації особи, здійснення культурної діяльності. Кожне наступне покоління потрапляє у світ предметів і відносин, знаків і символів, створених попередніми поколіннями. Передаються традиції життєдіяльності, в яких на перший план виходить залежність людини від історично створених обставин, результатів попередньої праці. Перетворюючи в процесі праці сили природи на суспільні продуктивні сили, людина трансформує їх на культурні передумови власної діяльності. Культурна традиція є складовою частиною культурної спадщини, яка може вивчатися, зберігатися, при цьому впливати або не впливати на сучасність, будучи частиною історії. Традиція має соціальне значення, коли виступає як механізм передавання культурної спадщини. Отже, культурна традиція може виконувати соціальні функції, а може залишатися історичним елементом культурної спадщини. На вибір культурної традиції впливають зміни в суспільно-виробничих відносинах, в соціальному просторі і соціальному часі. Поняття «культурна традиція» з’явилося в сучасній філософії другої половини ХХ ст., хоча більше уваги представники позитивістської соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер), герменевтики (Г.-Г. Гадамер), антропологічної і етнічної соціології (Б. Маліновський та ін.), філософії (Х. Ортега-і-Гасет, П. Фейєрабенд та ін.) приділяють звичаю і традиції загалом. Виявляли інтерес до вивчення культурних традицій радянські науковці (М. Каган, В. Плахов, Є. Маркарян, В. Власова, І. Касавін, В. Сагатовський, А. Цвєтков, Н. Оконська, А. Очертяний та ін.). К. т. тісно пов’язана з усіма видами культури, зокрема з такими видами духовної діяльності, як ідеологічна, ціннісно-орієнтаційна, політична та ін. Дослідження ролі культурних традицій у певних історичних умовах має важливе значення для формування усвідомленої оцінки будь-яких явищ духовної культури, їх ролі в суспільному житті, творчого ставлення до життя окремих індивідів. Культурна традиція впливає на соціалізацію особистості на всіх рівнях її інтеграції в суспільстві, а особливо — на рівні засвоєння людиною соціальних норм, цінностей, правил поведінки, звичок та ін. духовних регуляторів. Прогресивні культурні традиції допомагають зберегти спадкоємність і цілісність у культурі як необхідну умову її розвитку. Культурна традиція формується і діє в певній системі культури, реагуючи на суперечності і зміни в суспільстві, в системі культури, освіти тощо. Відродження і розвиток різноманітних культурних традицій не повинні приводити до дисгармонії в розвитку суспільства. Так, підтримка національних традицій не повинна перешкоджати міжнаціональному спілкуванню, засвоєнню культури інших народів, адекватному сприйняттю загальнолюдських цінностей, розв’язанню глобальних проблем людства. Суб’єктом культурних традицій є її носій і активний провідник, він передає її об’єкту, намагаючись впливати на нього. Суб’єктом і об’єктом культурних традицій можуть бути окремі люди, соціальні групи, суспільство загалом. Суб’єкт і об’єкт культурних традицій можуть мати спільні або протилежні мету й інтереси. Якщо вони прогресивні, споріднені, то об’єкт сприймає культурну традицію творчо, трансформує її і сам стає суб’єктом, а культурна традиція поширюється. Коли застарілу культурну традицію нав’язують у корисливих інтересах, це може перешкоджати розвитку прогресивних традицій, навіть витісняти їх. Ідеологічна (релігійна, філософська, соціально-політична) культурна традиція сприяє формуванню і зміцненню певних людських спільнот. Наявність у будь-якій культурі як репродуктивного, так і творчого елементу створює проблеми, з одного боку, культурного відбору того, що набуває в сучасному суспільному житті соціального значення і перешкоджає переважанню традицій, які призводять до застійних явищ у соціальному житті, з іншого — соціальної трансформації культури, що вносить в історичний розвиток новації.
Частка репродуктивного елементу в процесі історії розвитку культури знижується, а частка творчого збільшується. Лише прогресивні культурні традиції сприяють формуванню духовності людини, допомагають зберегти спадкоємність у культурі, її цілісність сформувати повноцінну особистість. Соціологія культурних традицій може стати новою галуззю знань у межах традицієзнавства, обравши предметом вивчення трудовий, виробничий, релігійний, політичний, моральний, естетичний, філософський та ін. напрями культурних традицій, соціальну базу і соціальні функції культурних традицій (світоглядну, виховну, пізнавальну, етичну, естетичну, комунікативну, трансформуючу, методологічну та ін.).