Культурний менталітет. Що таке культурний менталітет?
Культурний менталітет (лат. mentalis — розумовий) — єдність усвідомлених і неусвідомлених цінностей, норм, установок у їх когнітивному, емоційному і поведінковому втіленні, властива індивіду, соціальній групі, соціуму. П. Сорокін («Соціальна і культурна динаміка») як культурний менталітет трактує систему «значень, норм, цінностей», тобто сферу духу. Ця система продукується суспільством і виявляється у всіх сторонах людської діяльності як основний регулятор, породжуючи зразки культурного життя — творчість, вірування та ін. Поняття культурний менталітет виражає духовно-глибинний константний показник поведінки індивідів і соціальних груп, який впливає не стільки на зміст вчинків, скільки на їх характер, особливості поведінки. Феномен культурного менталітету, який лише частково усвідомлює індивід, формує його модус взаємодії з навколишнім (природним і соціальним) середовищем через неусвідомлені коди, підсвідомі структури і механізми. Формування культурного менталітету людини охоплює не тільки засвоєння готових цінностей, зразків, стандартів, пануючих у суспільстві, а й усвідомлення, «верифікацію» власних духовних інтересів та ідеалів, критичне ставлення до готових ціннісних уявлень.
Отже, культурний менталітет особистості — дуже складний духовний феномен, якому властиві як загальнопоширені ціннісні орієнтації, прийняті нерефлексивно, так і ціннісні уявлення, «верифіковані» особистим досвідом, власні ціннісні думки. Структура культурного менталітету об’єднує сім вимірів: 1) системи значень; 2) цінності; 3) типові афективні реакції; 4) коди культури; 5) форми прийнятної і неприйнятної поведінки; 6) культурні уявлення; 7) габітус. У загальній поліментальності країни можуть існувати кілька культурних менталітетів. Їх формують культурно-історичні, соціопсихологічні, релігійні та ін. чинники і регіональні впливи.