Культурний шок. Що таке культурний шок?

Культурний шок. Що таке культурний шок?

Культурний шок (франц. choc, букв. — удар, поштовх) — реакція індивідуальної або групової свідомості на зіткнення індивіда або групи з чужою культурною реальністю. У людини, яка несподівано потрапила в чуже суспільство, виникає тривожне почуття безпорадності і втрати орієнтації. Ситуація культурного шоку — це ситуація конфлікту між звичними для індивіда цінностями, нормами, мовою, повсякденними практиками, характерними для того середовища, що він залишив, з одного боку, і тими цінностями, нормами, мовою, повсякденними практиками, що характерні для нового середовища, у якому він опинився, — з іншого. Культурний шок більшою або меншою мірою відчувають усі, хто потрапляє вперше в чуже культурне середовище (туристи, емігранти тощо). Сила шокової реакції визначається: глибиною розбіжностей між колишньою і новою культурами; психологічними характеристиками особистості (орієнтаційними здібностями, ступенем ригідності або пластичності); наявністю або відсутністю елементів старого культурного середовища, наприклад родини, друзів, які індивід «переносить» із собою в новий культурний контекст; ступенем відкритості або закритості представників культури, з якими контактує індивід. Культурний шок також може мати місце на рівні групової свідомості, коли в чуже культурне середовище переміщаються цілі групи (наприклад, у разі масової еміграції), коли в результаті інтенсивної культурної дифузії виникає конфронтація між старими і новими цінностями, нормами, моделями поведінки (наприклад, при модернізації традиційних суспільств). Виокремлюють чотири способи подолання конфлікту, що породжує культурний шок: 1) геттоїзація: новоприбулі утворюють всередині нової культури ізольовані анклави (гетто), де зберігають і підтримують традиційні для них моделі культурної поведінки (наприклад, чайна-тауни, індійські, малайські або російські (Брайтон-Біч у Нью Йорку) квартали — гетто); 2) асиміляція: новоприбулі намагаються пристосуватися до нової культури, засвоїти її норми, цінності, поведінкові моделі, цілком відмовившись від спадщини тієї культури, яку вони залишили; 3) взаємодія: люди, що потрапили в нову культуру, намагаються поєднати елементи старої і нової для індивіда культури через сполучення у своїй поведінці норм обох, або поділяючи своє життя на дві половини, одна з яких присвячена новій, інша — старій культурі (наприклад, робітники з Туреччини або Індії на роботі керуються обов’язковими правилами сучасної індустріальної праці, а вдома практикують традиційні звичаї і вдачі); 4) колонізація: новоприбулі намагаються пропагувати, нав’язувати, втілювати в життя власні моделі поведінки, протиставляючи їх традиційним для нової культури. Це відбувається в результаті завоювань, військових чи мирних, у ході модернізаційних процесів.

Термін «колонізація» у цьому контексті не має оцінного відтінку, це — ціннісно нейтральне поняття на означення культурної колонізації. Культурний шок у широкому сенсі як філолофсько-культурна або філософсько-історична категорія був одним з важливих факторів виникнення і становлення наук про культуру. Повідомлення мандрівників і місіонерів XII—XVII ст. про нові країни і народи викликали в Європі своєрідний культурний шок, наслідком якого було відкриття феномену культури і поля культурних досліджень. Цей культурний шок зумовив своєрідну антропологічну революцію, похитнувши претензію європейської спільноти на винятковість. Культурний шок відіграє в культурі позитивну роль, тому що спричиняє культурні взаємодії, збагачення окремих культур, збільшення їх відкритості, інтеграції чужих культурних елементів у традиційні культурні системи, спонукує інноваційну поведінку окремих індивідів і соціальних груп.

Культурний шок. Що таке культурний шок?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *