Культурно-історичних типів теорія. Що таке культурно-історичних типів теорія?
Культурно-історичних типів теорія — перша побудована на основі цивілізаційного підходу теорія світового історичного процесу, основою якої є теза про самодостатню замкнутість дискретних культурних організмів, що фаталістично підкоряються біологічній необхідності народження, розквіту, старіння і вмирання; розроблена російським філософом історії М. Данилевським (праця «Росія та Європа», 1871). Він заперечує існування загальнолюдської цивілізації, єдиного потоку світової історії, піддає критиці географічний поділ світу (передусім, поділ на Європу та Азію) та поділ на стародавню, середньовічну та нову історію. Вищим виявом соціальної єдності людського суспільства він вважає культурно-історичні типи, окремі риси яких не можуть передаватись один одному. Можливі лише другорядні та випадкові впливи. Вчений виділяє одинадцять культурно-історичних типів: єгипетський, китайський, ассиро-вавилоно-фінікійський (халдейський), індійський, іранський, єврейський, грецький, римський, новосемітичний (аравійський), германо-романський (європейський) та слов’янський. Данилевський визначав і обґрунтовував культурно-історичні типи та закони їх розвитку натуралістично, тобто так само, як встановлюють типи у тваринному чи рослинному царствах. Прогрес, на думку Данилевського, «полягає не в тому, щоб іти всім в одному напрямку (у такому випадку він швидко б припинився), а в усіх напрямках».
Перемога одного з цих культурно-історичних типів була б величезною трагедією. Данилевський виділяє також негативних діячів світової історії (кочівників — гуннів, татар та ін.), а також етнографічний матеріал (примітивні народності). Несумісність та ворожість європейського і слов’янського типів — один з головних висновків його концепції. Росія та слов’яни, прагнучи до досягнення своїх цілей, не повинні звертати уваги на їх наслідки для Європи і людства. Його теорія вплинула на створення цивілізаційних теорій О. Шпенглера та А.-Дж Тойнбі і частково на розвиток світової філософії історії та культури. Деякі вчені (В. Соловйов, П. Мілюков, М. Драгоманов та ін.) різко критикували цю теорію.