Кундера Мілан (народ. 1929 р.) — чехословацький (зараз — французький) письменник-романіст.
Основні твори: «Жарт» (1967), «Життя не тут» (1969), «Вальс на прощання» (1970), «Книга сміху й забуття» (1979), «Нестерпна легкість буття» (1984), «Безсмертя» (1990), «Неспішність» (1995), «Справжність» (1997), «Байдужість» (2000).
Мілан Кундера народився 1 квітня 1919 р. в м. Брно (Чехословаччина). Батько Мілана був музикознавцем і ректором університету в Брно. Під час навчання в середній школі Мілан почав писати вірші. Після Другої світової війни працював, згодом вступив до університету, де вивчав музику, кіно, літературу й естетику. Після закінчення університету працював асистентом, а пізніше професором на факультеті кіно Празької академії. Писав поеми, есе й драматичні п’єси. Водночас він працює в редакціях літературних журналів «Literarni noviny», «Listy». У комуністичній партії перебував з 1948 до 1950 р. У 1950 р. був виключений із лав комуністичної партії за індивідуалістські тенденції. Після закінчення Академії у 1952 р. викладає світову літературу в кіноакадемії. З 1956 до 1970 р. знову перебуває у лавах комуністичної партії. У 1953 р. публікує свою першу книгу. До середини 50-х років займається перекладами, есе, драматургією. Після виходу добірки віршів і трьох томів оповідань «Смішні любові» (1968) до письменника прийшло визнання. Перший роман «Жарт» (1967) присвячений темі сталінізму.
Після виступу Хрущова на XX з’їзді КПРС з викриттям культу особи Сталіна ця тема набула популярності. Вже в першому своєму романі автор постав зрілим майстром критичної оцінки політичних подій, який на все має власну думку. Наступні романи письменника — «Життя не тут» (1969), «Вальс на прощання» (1970) — підтвердили, що у світовій літературі з’явився талановитий письменник із своєрідним поглядом на світ людини та способом його зображення. Після радянської окупації Чехословаччини у серпні 1968 р. Мілан Кундера бере участь у «Празькій весні»,, за що був позбавлений можливості працювати викладачем. Його книги були вилучені з усіх бібліотек країни. За участь у революційних подіях 1968 р. письменника позбавили можливості публікуватися (з 1970 р.). У 1975 р. Мілана Кундеру запросили професором у Рейнський університет (Франція). Він їде до Франції, щоб уже не повернутися на батьківщину. Після виходу роману «Книга сміху й забуття» (1979), в якому в характерній для автора гумористично-критичній манері аналізувались останні події, чеський уряд позбавив його чеського громадянства. Нові романи Кундери були заборонені. У 1981 р. Мілан Кундера отримує французьке громадянство (до того часу він перебував на території Франції як політичний емігрант). Найвизначнішим твором Кундери вважається роман «Нестерпна легкість буття» (1984) — підсумкова праця автора в осмисленні подій «Празької весни». Перебуваючи довгий час у Франції, Кундера настільки освоює французьку, що, починаючи з 1990 р., пише нею романи: «Безсмертя» (1990), «Неспішність» (1995), «Справжність» (1997), «Байдужість» (2000). Книги Мілана Кундери перекладені майже всіма мовами світу і вважаються класикою XX ст., а сам письменник — одним з найвидатніших романістів другої половини XX століття. Роман «Нестерпна легкість буття» — розповідь про життя трьох головних героїв — хірурга Томаша, його коханки Сабіни та дружини Терези. їхні взаємини тривають на тлі окупації радянськими військами Чехословаччини у 1968 р. Життя героїв ніби розпадається на три періоди: до «Празької весни», під час страшних подій, коли російські танки просто й буденно стоять посеред Праги, і після загибелі демократичних надій чехословацького суспільства. Усі події у романі мають політично-еротичне забарвлення, оскільки політичні катаклізми в суспільстві подаються паралельно із зображенням інтимного та громадського життя героїв. Автор розкриває внутрішній світ героя, його уподобання. Виявляється, герой уже був одружений і мав дитину, але розлучився, адже понад усе цінує особисту свободу. І ось у житті героя з’являється Тереза, яка перевертає налагоджений світ лікаря, і він навіть одружується з нею. Подружжя живе щасливо до вступу радянських танків у Прагу. Герой на прохання Терези залишає Чехословаччину і разом з нею переїздить до Швейцарії, де героїня починає сумувати й повертається на батьківщину. Повагавшись, Томаш їде за нею… Життя продовжується… На початку роману автор вдається до філософських роздумів про сутність життя, про право вибору власної долі, про неможливість повторити пройдене, про особливе відчуття легкості буття людини, позбавленої патріотичних почуттів.
Кундера Мілан. Біографія і творчий шлях