Лафонтен Жан де (1621—1695) — видатний французький байкар, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа.
Відомі твори: «Віршовані казки та оповідання» (1665—1685), «Вибрані байки у віршах» (1668), «Казки і новели» (1670).
Народився Жан де Лафонтен 1621 р. в Шато-Тьєрі (Франція). Освіту отримав спочатку в сільській школі, пізніше — в колежі м. Реймс. З дитинства вирізнявся непокірністю, через що пізніше не став придворним короля Луї XIV. Вивчав право, письменництвом почав займатися у тридцять три роки. Переїхавши до Парижа, письменник знайомиться з відомими митцями: Буало, Мольєром, Расіном. У житті Лафонтен був щедрим, простодушним, інколи навіть забудькуватим. Так, він довго добивався аудієнції у короля, щоб подарувати йому книжку своїх віршів. Коли ж аудієнція відбулася, виявилося, що книжку Лафонтен забув вдома. Помер письменник 1695 р. Навіть наближеная смерті він сприймав стійко і з гумором. У листі до поета Мокруа він писав: «Запевняю тебе, що твій найкращий приятель не протягне і двох тижнів», або ж: «Померти — це ніщо, але ж уяви, як я постану перед Богом. Адже ти знаєш, як я жив». Як письменник Лафонтен випробував свої сили в різних жанрах: писав трагедії, оди, романи, байки. Його твори випромінюють радість. Оспівування безтурботного, легковажного життя зробило його ворогом церковників, тому вони завадили обранню Лафонтена членом Академії.
Письменник осучаснив байки Езопа і Федра, надав їм віршової легкості, наповнив гумором. Твори Лафонтена глибоко народні за змістом, мають повчальний характер, звеселяють душу читача яскравим гумором. Лафонтен начебто відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом». В Україні байки Лафонтена стали відомі з 1914 р. Переклад здійснювали Л. Селянський, М. Годованець, М. Терещенко. Відома байка Лафонтена «Зачумлені звірі» має політичний підтекст. У ній автор говорить про безправність слабких і бідних та вседозволеність сильних і багатих: «Є гроші — маєш право, немає — то під суд іди». Тут створена широка панорама суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля.