Легітимація символічна. Що таке легітимація символічна?
Легітимація символічна — 1) легітимація у свідомості народних мас політичної влади символічними засобами; 2) основна функція символічної політики, що реалізується через використання політичних міфів, ритуалів та метафор; 3) виробництво і застосування функціональної символіки. Символічна політика є легітимацією в масовій свідомості відповідності між моральним ідеалом народу (міфологією) і системою розподілу влади між конкретними суб’єктами влади. Трансформації політичного режиму, політичних інститутів і норм, засобів політичного управління потребують символічної легітимації політичної влади загалом та її інститутів, ідеології, персоналій нового режиму зокрема і делегітимації інститутів, ідеології, персоналій режиму попередників залежно від ступеня спадкоємності нового режиму. Сенс символічної легітимації полягає в поєднанні життєвого простору окремих індивідів з інституційним політичним порядком через надання йому суб’єктивної значущості. Влада існує тому, що хтось у неї вірить і підкоряється їй. Символічна легітимація є побудовою горизонтального рівня інтеграції політичних інститутів, що за прояву символів панування чи виправдання забезпечує визнання учасниками політичного процесу його загального смислу. Застосування символічних ресурсів у специфічний спосіб забезпечує можливості для узгодженої взаємодії громадян і політичних інститутів з метою досягнення політичної довіри. З приходом до влади політична сила стає суб’єктом символічної політики та презентує власний політичний міф за допомогою символічної легітимації у ритуалі. Первинна легітимація, презентація права на владу в контексті відповідного міфологічного сценарію втілюється в ритуалах, що супроводжують символічне законодавство (створення та оголошення, з одночасним освяченням, політичних декларацій, конституцій, маніфестів, декретів тощо), а також ритуали сходження на владну посаду (інавгурація, коронація, легальні вибори, що іноді замінюють у свідомості широких мас заангажовані політичні дії, інтриги, перевороти тощо). Закріплювальна легітимація відтворює в теперішньому часі сценарій історичних відносин еліти та підвладних мас, реалізуючи символічний ресурс особливого права на владу внаслідок благословення, родових зв’язків із сакральним світом, загальної волі народу або особливих заслуг перед ним.
Символічна легітимація спрямована на досягнення масової, публічної ритуальної згоди. Демонстрація масової згоди підкріплюється перманентною обробкою політичної реальності у формі політичного дискурсу засобами ситуативної легітимації. Періодична або ситуативна легітимація забезпечує інсценування архетипів або відсилання до них, введення сучасних подій в історичний контекст, систематизацію суспільно значущих подій. Формальна легітимація забезпечує виховання форм поведінки, норм чемності, способів культурного вираження, створення системи відгуку на представлений в ритуалі та закріплений функціональною символікою код. Вона реалізується засобами комунікації через літературу, мистецтво, архітектуру, масову культуру тощо.