Лобізм. Що таке лобізм?
Лобізм (англ. lobby, букв. — кулуари, коридор) — захист інтересів окремих організацій, підприємств, компаній і різноманітних груп громадськості, що ґрунтується на цілеспрямованому впливі на законодавчі та виконавчі органи державної влади. Такий вплив здійснюють законодавчо неоформлені інститути («групи інтересів», «групи впливу», «групи тиску»), а відносини, які встановлюються між владою і корпорацією чи інститутом, що чинить тиск, не є постійними та обов’язковими. Термін «лобізм» набув політичного звучання у ХІХ ст., коли лобіювання почали розуміти як «прихований вплив» на політика. Лобізм тлумачать, з одного боку, як механізм тиску на органи влади, який найчастіше призводить до порушень, корупції тощо, з іншого — як механізм, за допомогою якого можна представляти та враховувати інтереси регіонів, партій, організацій, не представивши їх в органах влади. Лобізм виконує такі позитивні функції, як урівноважування реальної та фактичної влади; посередництво між владою та організаціями; гласність законодавчого процесу та ін. Нецивілізований і корумпований лобізм призводить до негативних наслідків, зокрема прийняття законопроектів, вигідних тільки певним групам підприємців чи представників влади. Впровадження системи цивілізованого лобізму сприяє подоланню корупції (держслужбовцям пропонують хабарі тоді, коли неможливо гласно пролобіювати певний проект). У США лобізм узаконений як соціальний інститут з 1946, спеціальний закон про лобістську діяльність регламентує практично всі її аспекти. Суб’єктами лобізму є: «перші персони» (особи, які займають головні посади в органах влади та мають змогу пролобіювати інтереси крупних «прохачів»); «регіональні лідери» (лобіюють різноманітні регіональні проекти); «лобісти-професіонали» (народні депутати України та особи, що пішли у відставку з високих державних посад). Основними сферами інтересів лобістів є: поліпшення відносин із працівниками державних установ; відстежування роботи законодавчих та виконавчих органів місцевої влади; активізація участі виборців у виборчих кампаніях; вплив на законодавство; інформування законодавців про процеси, що відбуваються в суспільстві та потребують прийняття рішень чи законодавчих актів, та ін.
Лобісти діють за такими методами: прямі контакти із держслужбовцями і депутатами, виступи в парламенті при обговоренні окремих проектів, встановлення неформальних зв’язків із парламентарями та держслужбовцями, допомога їм у підготовці законопроектів, представлення результатів досліджень, інформування про можливі ефекти у разі прийняття певних законів, публікація результатів голосування парламентарів за певні проекти; допомога у проведенні виборчих кампаній; організація акцій протесту, мітингів, демонстрацій тощо. Проблема цивілізованого Л. в Україні практично не вирішується.