Людських відносин теорія. Що таке теорія людських відносин?
Людських відносин теорія — напрям загальної теорії соціального управління, що виник на початку 20-х ХХ ст. у американській емпіричній соціології. Основоположником теорії людських відносин вважають Е. Мейо, який, вивчаючи чинники підвищення продуктивності праці, обґрунтував важливість неформальних стосунків та неформального лідерства в малих соціальних групах (хоторнський експеримент). Відтоді людський чинник почали вважати наріжним каменем теорій менеджменту. Людина, за теорією людських відносин, є не тільки працівником, що керується матеріальною зацікавленістю, а й особистістю, зацікавленою в добрих міжособистісних стосунках, сприятливій морально-психологічній атмосфері, моральних стимулах до праці тощо. Теорія набула розвитку у працях Ф. Ротлісбергера, В. Мура, Т. Вайтхеда, Ж. Фрідмана.
Концептуальними засадами теорії людських відносин є людський чинник у структурі малих неформальних груп, механізми їх функціонування, стимули спільної діяльності, у центрі досліджень перебуває аналіз взаємин людини і групи, структури мотивації поведінки, ціннісних орієнтацій індивідів у процесі спільної трудової діяльності, латентних чинників ефективної роботи трудових колективів тощо.