Малларме Стефан (1842—1898) — французький поет, визнаний «ідеолог і законодавець» символістського руху, одна з ключових постатей поезії межі XIX — XX ст. Творчі ідеї та художні відкриття цього поета справили значний вплив на розвиток модерністської лірики кінця XIX — початку XX ст.
Відомі твори: «Полудень Фавна» (бл. 1865), «Вікна» (1866), «Блакить» (1866), збірки «Вірші» (1887), «Вірші і проза» (1893).
Стефан Малларме народився в Парижі 18 березня 1842 р. у родині дрібного службовця. Освіту здобував у ліцеї, де й почав писати перші вірші. У 1862 р., вже будучи студентом, надрукував деякі з них у паризьких часописах. Того ж року поет разом зі своєю нареченою Марі Жерар виїхав до Лондона, де вивчав англійську мову та літературу. У 1863 р. Малларме одружився з Марі Жерар, а потім, повернувшись до Франції, отримав посаду викладача англійської мови у ліцеї містечка Турнон. Наступного року в місцевій газеті були надруковані кілька його віршів у прозі. На середину 60-х років припало зближення Малларме з гуртком «парнасців». У 1866 р. в першому випуску альманаху «Сучасний Парнас» було вміщено одинадцять його віршів. Ці твори викликали різке неприйняття, зокрема й у батьків учнів ліцею, в якому викладав Малларме. Внаслідок їхніх протестів поета перевели спочатку до ліцею містечка Безансон, а наступного року — до Авіньйона. Невдовзі він, за власним зізнанням, пережив масштабну духовну кризу, яка справила значний вплив на його світогляд. У 1871 р. у другому випуску «Сучасного Парнасу» було опубліковано кілька фрагментів поеми «Іродіада», яку Малларме писав від середини 60-х років аж до самої смерті (вона залишилася незавершеною).
Упродовж кількох наступних років поет заприятелював із багатьма митцями свого покоління, зокрема з художником Едуардом Мане, одним з представників імпресіонізму. У 1874 р. Малларме видавав газету «Остання мода», для якої під різними псевдонімами писав більшість матеріалів. Наступного року він випустив свій прозовий переклад «Крука» Е. А. По, ілюстрований Е. Мане. Тоді ж Малларме став оглядачем французької літератури у лондонському часописі «Атенеум». У 1876 р. вийшла друком поема Малларме «Полудень Фавна», після чого поет майже втратив інтерес до оприлюднення власних творів. Однак він невтомно працював, що й засвідчила збірка «Поезії Стефана Малларме» (1887, наклад — 47 примірників), яка була видана друзями поета й містила літографії його рукописів. Лише на початку 90-х років письменник наважився видати кілька збірок власних поезій («Сторінки», 1891; «Вірші та проза», у двох книжках, 1892 та 1893).
З 1895 р. вів рубрику «Варіації на тему» у популярному паризькому виданні «Ревю бланш», де вміщував власні статті на актуальні теми життя й мистецтва. У 1897 р. в часописі «Космополіс» було опубліковано його експериментальну поему «Кинутий жереб ніколи не скасує випадку». С. Малларме помер у дачному передмісті Парижа 9 вересня 1898 р.