Модернізм, Що таке Модернізм?
Модернізм (від франц. mоdеrn — сучасний, найновіший) — загальна назва літературно-мистецьких напрямів, течій, шкіл кінця XIX — початку XX ст. нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм та естетики минулого.
Модернізму загалом притаманні такі риси: вираження глибинної сутності людини й одвічних проблем буття, перевага творчої інтуїції, творення нової художньої реальності (на противагу навколишній дійсності), сміливі пошуки нових формальних засобів у мистецтві; синтез мистецтв; тяжіння до умовності; відмова від міметичних засобів письма, реалізму та натуралізму, хоча у творах модерністів знаходимо елементи цих напрямів; орієнтація на створення не соціальних типів, а «симптомів епохи», тобто культ особистісного, індивідуального начала тощо).
Модернізм виник у 60—70-х роках XIX ст. у Франції і невдовзі поширився в інших країнах. Його філософські засади: «філософія життя» Г. Зіммеля, Ф. Ніцше та ін.; інтуїтивізм А. Бергсона; психоаналіз 3. Фройда та ін.
Генетично модернізм дуже близький до романтизму. Логіка розвитку останнього призвела до появи модернізму, тому нерідко пізні романтики ставали першими модерністами (Ш. Бодлер, І. Франко, Леся Українка та ін.).
Виникнення модернізму пов’язане з принципово новим розумінням мистецтва і його співвідношення з людським буттям. Мистецтво втрачає функцію наслідування життя, яка була головною ознакою реалізму і натуралізму. Прагнення до свободи самовиявлення митця, усвідомлення твору як особливої реальності, не менш значущої, ніж дійсність, а також пошук нових засобів творчості зумовили справжню революцію в мистецтві кінця XIX — початку XX ст. Особливо це стосується принципів зображення людини. Якщо у творах реалістів і натуралістів людина була представлена як «соціальний тип», носій загальних рис, зумовлених передовсім суспільно-історичними чинниками, то для модерністів людина — яскрава й унікальна особистість, яка стає центром художнього твору як самостійна категорія, як особливий і неповторний світ, що має свої закони. Пізнання законів людської свідомості та підсвідомості у контексті вічних проблем буття модерністи оголосили своїм головним завданням.
Ранній модернізм уперше пориває з традиціями реалізму і натуралізму, відмовляючись від зображення «життя У формах життя», але не відкидає досягнень романтизму, беручи його систему за вихідну. Головною у творчості письменників стає естетична проблематика. Художній твір усвідомлюється не як засіб соціального аналізу, а як виявлення творчої особистості митця. Незалежна й духовно багата особистість, її думки, враження, свідомість визначають розвиток сюжету, який переходить у площину самозосередження й самоспоглядання.
У зрілому модернізмі простежується відхід від зневажливого заперечення дійсності до її освоєння, пошук нових форм одухотворення реальності, поетика-синтезу, перехід від миттєвого до загального тощо.
Видатними письменниками-модерністами визнані ПІ. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, Дж. Джойс, Ф. Кафка, М. Пруст, Р.М. Рільке, О. Блок, М. Вороний, Олександр Олесь, М. Коцюбинський та ін.