Народний прогностик. Український фольклор. Конспекти лекцій
Предки сучасних українців, намагаючись жити в гармонії з довкіллям, упродовж тисячоліть виробили унікальну хліборобську культуру, що залишила яскравий слід в українській психіці та ментальності. Унаслідок тривалих спостережень за навколишнім світом сформувався народний календар, що ввібрав елементи вірувань, прагнень та ідеалів людей.
Народний календар — традиційна народна система визначення часу річного циклу — «круглий рік»; система свят, урочистостей, важливих подій, які в певній послідовності відзначаються протягом року і супроводжуються численними звичаями, обрядами, що відтворюють сутність, зміст і характер подій і явищ у природі, трудовій діяльності та побуті.
Народний календар ґрунтується на землеробському (аграрному) календарі. Він передбачає та регламентує види і зміст хліборобської праці, фіксує видимі зміни в природі. Поділ річного циклу на 12 частин (місяців) зумовлений 12-ма змінами фаз місяця впродовж річного циклу. Українські назви місяців пов’язані зі станом природи. Тиждень як міра часу теж має астральне походження: за сім днів фаза місяця змінюється від молодика до чверті, а за наступні три чверті — до повні і т. д., тому поняття «тиждень» слід тлумачити як «той же день». Кожен день тижня мав назву свого порядкового місця. Відлік часу наші пращури вели ретельно, розрізняючи часові проміжки навіть однієї доби: вдосвіта (дуже рано), на зорі, на світанку, до схід сонця, вранці, в обід, в полуднє, пополудні, надвечером, підвечір, присмерком, смерком, увечері, опівночі тощо.
Спостереження за змінами довкілля були дуже важливими, оскільки календар на основі їх даних передбачав напрям, характер та особливості розвитку чи закінчення явищ і процесів у природі, прогнозував майбутні хліборобські блага чи біди, а отже, унормовував поведінку господаря-землероба. Із часом народний календар перетворився на унікальну енциклопедію знань, яка забезпечувала тісний взаємозв’язок людини (мікрокосмосу) і всесвіту (макрокосмосу). Окрему роль у цій системі відігравав народний прогностик.
Народний прогностик — вироблена віками система передбачення погоди, побудована на основі спостережень і закріплена у вигляді примовок, приказок, прикмет, а інколи — забобонів.
Потреба передбачати погоду була тісно пов’язана з господарською діяльністю людини, тому прогностик як система склався у землеробських племен, адже від правильного вибору часу для оранки, сівби, висаджування сільськогосподарських культур залежало благополуччя роду. Асоціативно-наслідковий зв’язок певних явищ природи з поведінкою птахів, тварин, комах, рослин, самопочуттям людини і став основою народних прогнозувань. Український прогностик подібний до систем прогнозувань інших народів, однак ураховує географічне розташування України, особливості клімату, екологічного середовища, тип господарювання тощо. Основу народного прогностика становлять прикмети.
Народні прикмети — лаконічні зі слабким естетичним компонентом паремії, зміст яких є наслідком багатовікових спостережень за станом довкілля і зводиться до передбачень погоди, врожаю тощо.
За будовою прикмета — короткий клішований вислів двочленної структури («Якщо є А, то буде Б»), у першій частині якого відображено конкретне спостереження за станом навколишнього світу, а в другій — виведено прогноз на майбутнє. До основних жанрових ознак прикмети належать такі: домінантна прогностична функція; двочленна умовно-наслідкова структура тексту; наявність прямих неримованих компонентів; побутування у статусі прогностичної певної усталеної норми; відсутність адресата повідомлення. Народні прикмети не можна однозначно класифікувати як нехудожні, неестетичні тексти. Їм притаманна своєрідна система тропів і прийомів, найпоширенішими з-поміж яких є порівняння, гіпербола, метафора, синекдоха, тавтологія, паронімія.
Перелік об’єктів, які можуть прогнозувати погоду, в народних прикметах обмежений. Учені пропонують класифікувати їх за такими рубриками: метеорологічні явища; стан флори; поведінка тварин, птахів, комах та інших представників фауни; фізичний стан людини; зміни матеріальних предметів та об’єктів культурного оточення людини; поведінка міфологічних істот.
Увесь масив народних прикмет і передбачень наших предків можна поділити на довгострокові (на період від кількох днів до кількох сезонів) і короткотермінові (на найближчий час). Короткотермінові передбачення погоди стосувалися прогнозування опадів, зміни температури, напряму вітру тощо. Як свідчать прикмети, основну увагу люди звертали на різноманітні явища: стан атмосфери, гігроскопічність предметів, зміни в житті тваринного і рослинного світу, власне самопочуття. Ось, наприклад, прикмети, які передбачали сніг: «Якщо вночі з’явиться іній — вдень сніг не падатиме»; «Кінь лягає на землю — перед снігопадом»; «Місяць покритий туманцем — до снігу»; «Якщо під вечір снігопад припиняється, а небо не прояснилося, то наступного дня знову падатиме сніг»; «Взимку ліс без вітру шумить — бути хуртовині».
Відлигу віщували такі природні зміни: «Зимова діброва почорніла — наступить відлига з вітром»; «Миші вилазять з-під снігової подушки й бігають зверху — до відлиги»; «Горобці дружно цвірінькають — на відлигу»; «Кіт лежить догори черевцем — на відлигу»; «Шумить зимовий ліс — чекай відлиги»; «Білий вогонь у печі — на відлигу»; «Якщо вербові двері туго відчиняються — чекай відлиги».
Вітер прогнозували за такими прикметами: «Ворони сидять на нижніх гілках дерев — буде вітер»; «Вівці стукаються лобами — на сильний вітер»; «Сонце в темнуватому прозорому колі або ж червоне перед заходом — чекай вітру»; «Кури хвостами стріпують — на вітер»; «Червоний колір місяця в березні — ознака швидкого похолодання, посилення вітру, але ненадовго».
Довгострокові передбачення погоди також ґрунтувалися на спостереженнях за окремими метеорологічними явищами і життям природи. Основою прогностика був сонячний цикл: «Якщо на Трійцю йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця»; «Якщо на Петра (12 липня) спека — на Різдво (7 січня) мороз»; «Яка погода на Покрову (14 жовтня), такою буде зима»; по погоді перших дванадцяти днів, що йшли за днем Спиридона (26 грудня), дізнавались про погоду кожного з 12 місяців наступного року: погода 27 грудня свідчила про погоду на січень, 28 грудня — про погоду лютого, 29 грудня — про березень і т. д.
Прогнозуванню майбутнього врожаю сприяли спостереження за морозом, снігом та інеєм: «На Різдво йде сніг — заврожаїться озимина»; «Якщо на Різдво на деревах рясний іній — защедрить озимина»; «Якщо на Сорок святих (22 березня) буде мороз, а сніг розтане від сонця, то буде врожай на кавуни, а якщо морозу не буде, сніг розтане від туману, то кавунів не буде»; «Іній на Пилипа (27 листопада) — буде овес, як липа».
За радянського часу народний календар, прикмети і передбачення піддали нищівній руйнації, тож чимало найдавніших спостережень зникли. У наш час увага до цього пласту народної культури відроджується, вчені зацікавлено ставляться до традиційних спостережень і прикмет, вивіряють їх на достовірність, що дає змогу використовувати народні знання у сучасній сільськогосподарській практиці.
Згадки про значення прикмет у житті людини містять і фольклорні твори (казкова і неказкова проза, обрядові та ліричні пісні), й окремі літературні жанри давньої доби, особливо — лікарські та господарські порадники, календарі, де тексти прикмет подано в цілісному вигляді. Однак наукове вивчення народного прогностика започатковано тільки в ХІХ ст. Найповнішою й у наші дні вважають працю «Поділ часу в русинів» Я. Головацького. Тривалий час збирав матеріали для дослідження «Дні і місяці українського селянина» М. Максимович, щоправда, воно так і залишилося незавершеним. До справи вивчення народного календаря долучилися також П. Чубинський, М. Сумцов, І. Франко, М. Номис, В. Перетц, В. Гнатюк, А. Лобода, В. Петров та ін. Серед праць українських дослідників за кордоном варто назвати «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» (Вінніпег, 1955—1959; Торонто, 1962—1963) С. Килимника й «Українські народні звичаї в теперішньому побуті» (1982) А. Храпливої-Щур.
Народний прогностик. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій