Оден Вістен Г’ю (1907—1973) — англо-американський поет, драматург, літературний критик; постмодерніст.
Основні твори: «Іспанія» (1937), «Теперішній час» (1944), «Щит Ахілла» (1955), «Вибрана поезія» (1959), «Данина Кліо» (1960).
Народився Вістен Г’ю Оден у м. Йорк (Англія), через рік родина переїхала в промисловий Бірмінгем. З дитинства майбутній поет захоплювався геологією, мінералогією, природничими науками і збирався стати медиком чи інженером. За порадою приятеля 1922 р. почав писати вірші і згодом, вступивши до Оксфордського університету, вирішив, за його ж словами, стати «великим поетом». Протягом життя багато подорожував, жив у різних країнах. Першою була Німеччина, де він побував після закінчення університету. Пізніше відвідав Шотландію, Іспанію, Італію, Австрію, Ісландію, Китай та інші країни. Яскравою сторінкою його життя є участь у громадянській війні в Іспанії у складі санітарного батальйону армії республіканців (під впливом цих подій написав поему «Іспанія»). Письменник активно виступає проти фашизму. Переповнений прагненням особисто прилучитися до знакових подій століття, Вістен Г’ю Оден вирушає на війну до Китаю (результатом особистих спостережень стає книга нарисів «Подорож на війну»). Пізніше поет позбудеться від юнацького пафосного сприйняття історії, переконається в тому, що нічим пишатися в історії, адже «творять її убивці, що живуть у нас самих». Вістен Г’ю Оден працював викладачем, часто виступав з читанням власних творів. У 1939 р. поет переїхав до Сполучених Штатів Америки, де 1946 р. отримав американське громадянство. Одена часто звинувачували в антипатріотизмі, адже він покинув Англію на початку Другої світової війни.
Він погоджувався з тим, що причиною його еміграції був страх, пов’язаний з війною, але ніколи не розривав зв’язків з батьківщиною: читав лекції в Оксфорді (1956—1961), а перед смертю повернувся в Англію (1972). Помер Оден від серцевого нападу уві сні (28 вересня 1973 р.), коли перебував в Австрії, куди його запросили виступити з циклом публічних лекцій. По собі поет залишив понад два десятки поетичних збірок. Творив у різних жанрах. Початок 40-х років XX ст. був найбільш плідним у творчості поета, писав балади, філософські вірші, навіть блюзи («Блюз біженців»), алегоричну поему з елементами опери і драми, різдвяну ораторію, християнські притчі тощо. У 1948 р. Вістен Г’ю Оден отримав Пулітцерівську премію за «Філософський діалог», написаний давнім англосаксонським віршовим розміром. Пізніше творчість поета була відзначена Боллінгенівською премією (1953) і Національною літературною медаллю США (1967). Оден прийшов у літературу після так званого «втраченого покоління» (Ремарк, Хемінгуей та ін.), у творчості яких провідними були мотиви розчарування, зневіри. Поет захоплювався історією, відчував свою приналежність до світової спільноти, прагнув у своїх творах передати особливість нового часу і нового світосприйняття, намагався не «рефлексувати», а творити нове мистецтво. Активна позиція Одена, широкий спектр мистецького прояву (від політики до філософії), майстерність у використанні буденної мови дало підстави літературній критиці назвати письменство XX ст. «поколінням Одена». Для поезій Одена характерним є присутність сучасних глобальних проблем, екзистенційне зображення життєвих реалій. У вірші «1 вересня 1939 року» автор привертає увагу читачів до страшної події — Другої світової війни, намагаючись застерегти людство від катастрофи.