Павич Милорад (нар. 1929 р.) — сербський письменник, літературознавець, представник постмодернізму.
Основні твори: «Хозарський словник» (1984), «Пейзаж, намальований чаєм» (1988), «Внутрішня сторона вітру» (1991), «Дамаскін» (1998), «Страшні історії кохання» (2001).
Народився Милорад Павич у Белграді. У дитинстві пережив нацистську окупацію. Рано вивчив іноземні мови — німецьку, англійську. Літературою захоплювався з дитинства, адже це було родинним захопленням. Ім’я Павичів згадується в сербській літературі з XVIII ст. Милорад Павич — поет, прозаїк, історик літератури, професор, дійсний член Сербської академії наук та мистецтв, член Європейської ради з питань культури. Письменник є авторитетним фахівцем з питань барокового мистецтва і поезії символізму. Улюбленими темами його творів є кохання, смерть, історичне минуле, таємниче, загадкове, що не піддається людському розуму. Сам письменник говорить, що у нього «немає біографії, є бібліографія». Його книги є його життям. Милорада Павича літературна критика визнала першим письменником третього тисячоліття, оскільки його твори є оригінальними як за змістом, так і за формою. Твори письменника містять символічні, сюрреалістичні, містичні, барокові, реалістичні елементи. Структура творів незвичайна — роман-словник, роман-кросворд, роман-клепсидра. Герої творів зустрічаються рівно посеред твору. Тексти є інтерактивними, тобто такими, які можна не тільки читати з будь-якого фрагмента (з кінця, з початку, з середини), але ще й ставати співавтором твору. Читач може міняти місцями окремі епізоди, змінювати сюжетні лінії, додавати свій текст. Такий підхід засвідчує постмодерновість творів, адже прихильники цього літературного напряму спираються на уявлення про літературу як про «світовий текст». На переконання постмодерністів, література тільки відтворює ті сюжети, що існують у віртуальній реальності.
Головне в такій літературі не істина, а окреме слово, яке саме по собі є новою реальністю. Читачеві пропонується прокладати свій власний шлях прочитання книги, «перетасовуючи і перекладаючи її сторінки безліччю способів, як кубик Рубика», як окремі цеглинки, що зрештою створюють новобудову. Милорад Павич будує свої твори за принципом структуралізму (коли досліджується не окрема проблема, а структурована сукупність явищ, яка розкриває проблему, наближує читача до її розуміння). Світову популярність авторові приніс «Хозарський словник», який має підзаголовок «Роман-лексикон у 100000 слів». Роман був перекладений сімдесятьма мовами світу, став бестселером у багатьох країнах. Ім’я автора опинилося поряд з іменами письменників-постмодерністів Умберто Еко, Хорхе Луїса Борхеса. Книга є водночас і науковим трактатом, і зібранням казок, і любовним романом, і детективом. Деякі літературні критики у назві твору побачили метафору, що асоціюється із Сербією, з її багатостраждальною історією, інші наполягають на асоціаціях значно ширшого плану — йдеться про вірогідне зникнення будь-якого народу, нації, країни за умов ядерної катастрофи чи екологічного безладдя (як це сталося з хозарами чи Атлантидою).