Педро Кальдерон. Життєвий і творчий шлях. Сторінками біографії
Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньо прожив досить бурхливе життя, в якому мали місце кохання, війни, дуелі, глибока релігійність.
Майбутній драматург народився 17 січня 1600 року в Мадриді в аристократичній родині. Його батько служив секретарем у раді фінансів при дворі королів Філіппа II та Філіппа III. Мати походила зі знатної фландрійської родини і займалася вихованням шести дітей. На жаль, вона дуже рано померла. Коли Педро виповнилося 14 років, батько одружився вдруге. Майже через рік він разом із братами Хосе і Дієш були втягнуті у судовий процес за спадок із своєю мачухою.
Цікавим, на нашу думку, є походження родового імені Кальдерона, яке пов’язане із стародавньою легендою. У ній розповідалося про те, як у XIII столітті новонародженого хлопчика прийняли за мертвого. Аби переконатися, що у нього відсутні будь-які ознаки життя, його опустили у казан (ісп. «calderon»). Як не дивно, але дитина вижила і стала досить відомою людиною. З того часу слово «calderon» набуло значення почесного імені, а на родовому гербі з’явилося п’ять казанів. Додаткове ім’я Барка походитть від назви маєтку, що належав одному з членів родини, який загинув у боротьбі з маврами. Тому разом із казанами на родовому гербі Кальдеронів були зображені замок, бойова рукавиця й написаний девіз: «Померти за віру».
Початкову освіту хлопчик одержав у єзуїтській колегії, де показав блискучі успіхи. Там же у 13-річному віці написав першу комедію «Небесна колісниця», яка, на жаль, не дійшла до нашого часу. Потім вступив до Саламанського університету, де вивчав канонічне і громадянське право та богослів’я.
З 1619 року Кальдерон серйозно почав займатися літературою і писати п’єси, перебуваючи під сильним впливом відомого іспанського драматурга того часу Лопе де Вега. У 1620 році молодий драматург представив свої твори на конкурс, присвячений св. Ісидору, що був покровителем Мадрида. Того ж року відбувся конкурс з нагоди канонізації трьох святих, організатором якого був Лопе де Вега. Кальдерон теж узяв у ньому участь і був відзначений славетним іспанським драматургом.
Взагалі, до середини 1620-х років під впливом відомого драматурга Лопе де Вега Кальдерон написав декілька комедій, серед яких слід назвати «Кохання, честь і влада» (1623), «Гра кохання й випадку» (1625), «Удаваний астролог» (1624), національно-патріотичну драму «Облога Бреди» (1625).
У цей перший період життя Кальдерона його можна назвати «людиною шпаги». Він протягом дванадцяти років служив у королівських військах, брав участь у війні з Францією, в придушенні повстання в Каталонії, став лицарем ордену Сант-Яго, закохувався, бився на дуелях, навіть перебував під слідством. Він дуже багато пережив: смерть брата Дієго, пристрасне кохання і смерть коханої та їхнього маленького сина Педро Хосе.
У творчості Кальдерона, починаючи з 1630-х років, спостерігається прагнення до широких узагальнень, постановка філософських та етичних проблем, одночасна розробка декількох тем в одній п’єсі. Світ побачили його кращі твори, такі як «Стійкий принц» (1629), «Дама-примара» (1629), «Лікар власної честі» (1635), «Життя — це сон» (1635), «Чарівний маг» (1637) та інш. У 1630 році Лопе де Вега називає його «першокласним поетом Іспанії». Це була дуже висока оцінка для молодого драматурга.
1651 року Кальдерон, розчарований у світському житті й втомлений пережитим, прийняв сан священика. Через тринадцять років він став почесним капеланом при королівському дворі, вступив у духовне Братство св. Петра, а через три роки був обраний його першим капеланом. Та разом із тим Кальдерон не полишає літературної праці. У цей період він пише багато ауто (релігійні драми).
У 1665 році помирає покровитель драматурга — король Філіпп IV, а з приходом до влади нового монарха у життя Кальдерона приходять нові випробування. Він утратив прихильність нового короля, хоча й писав на замовлення двору ауто та п’єси.
25 травня 1681 року Педро Кальдерон помер. Це сталося на свято П’ятидесятниці, увечері. А протягом усього дня на вулицях Мадрида йшли вистави великого поета. Поховано Кальдерона у церкві Сан-Сальвадор у Мадриді, настоятелем якої він був останні роки і якій заповідав усе своє майно.
Творча спадщина митця становить 120 п’єс, 78 ауто, 20 інтермедій. Перше посмертне повне зібрання творів Кальдерона вийшло у 1682-1691 роках. (Педро Кальдерон. Життєвий і творчий шлях. Сторінками біографії)
Творчість П. Кальдерона була значним явищем у розвитку іспанської драматургії. Це стосується як стилю, так і драматичної техніки. Кальдерон вважається родоначальником барокової драми в іспанській літературі. Його твори насичені глибоким психологізмом, філософською проблематикою, вони метафоричні, алегоричні, логічно напружені й різноманітні.
Українською мовою твори великого іспанця перекладали М. Лукаш (монолог Сехизмундо з драми «Життя — це сон») та М. Литвинець.