Переказ «Кривий Ріг». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
У топонімічному переказі «Кривий Ріг» через цікаву фабулу пояснено походження назви міста. Тут подано не тільки прізвище і прізвисько, а й соціальну характеристику головного персонажа: козак Ріг мав пристойні статки, оскільки всякий подорожній знаходив у нього пристанище, «гостинність, чуйність, відвертість», «цікаві розповіді». У повідомленні є і вікова характеристика героя — «на схилі літ». Немає певності, що прізвище козака належало реальній людині. Щоправда, серед дослідників усталилася думка, що в переказі йдеться про Івана Ждана (Рога), який в 1666—1667 рр. був кошовим отаманом Запорозької Січі.
У переказі не зафіксовано точної дати основної сюжетної лінії, час вимірюється приблизно («Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку»). Вихідні дати в інших його варіантах — «часи Петра І», «часи чумаків», «часи козацької слави». У них також чітко виокремлено мотив першопоселенництва, пов’язаний з найвідомішими річками степового простору: «побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються». Можна послатися і на наукове пояснення академіком В. Зуєвим назви Кривого Рогу, котрий побував у місті 1781 р. і залишив перший опис поселення та навколишньої місцевості: «Ім’я ріг тут скрізь означає кам’яний мис, який створює ріка або своїм вигином, або сходячись з іншою; так тут Кривий Ріг не що інше значить, як мис, що вийшов між Саксаганом і Інгульцем, який ріка Саксагань обходить навкруг, довжиною верст на п’ять, а між двома колінами перешийок не буде й чверті версти, а тому й називається Кривим Рогом». Народна фантазія добудовує наукову версію: в появі топоніма «Кривий Ріг» неабияку роль відіграла фізична вада героя, який у боях позбувся правого ока, тому й прозвали його в народі Кривим.
Подібні «відступи» від історичних реалій цінні для дослідників, бо вони формуються в народному уявленні поетичною діяльністю. Невідповідність «фольклорних» відомостей «історичним» — своєрідна закономірність, характерна для народної неказкової прози. Однак переказ не фокусує уваги на відшуковуванні історичної точності, а містить інформацію про заселення степового краю — похилий віком козак обрав місце для життя з урахуванням зручності географічного розташування місцини. Важливою є інформація про розвиток у малообжитій степовій місцині шинкарства (в одному з варіантів переказу), народний чумацький промисел («Бувало, повертались чумаки з Криму»), адже цими краями пролягали найвідоміші чумацькі шляхи.
Розповідач займає зовнішню щодо зображуваного позицію, оскільки події сприймає як давно минулі, а тому подробиці в переказі відсутні, вони загубилися в товщі часу: «Йшли роки, навколо хати козака почали з’являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася — Кривий Ріг».
Топонімічний переказ «Кривий Ріг» засвідчує, що народна неказкова проза мала потужний виховний, пізнавальний та морально-етичний потенціал, адже надавала унікальну інформацію про історичне минуле, оцінювала події та історичних осіб, формувала патріотизм і національну свідомість багатьох поколінь.
Переказ «Кривий Ріг». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій