Поетизація історії у творчості Фрідріха Шиллера

Поетизація історії у творчості Фрідріха Шиллера

Історична тема у творчості видатного німецького письменника-просвітителя Фрідріха Шиллера посідає особливе місце: більшість його драматичних творів присвячено цій темі, найвідоміші балади відтворюють легендарні історичні або міфологічні сюжети. Щоб зрозуміти, чому саме в історичному минулому митець знаходив джерело натхнення, треба пригадати, якою була Німеччина того часу, які проблеми поставали перед сучасниками письменника. Прагнення передових людей країни яскраво й образно схарактеризував друг, сучасник і співвітчизник Шиллера Йоганн Вольфганг Гете: «Хай буде Німеччина настільки єдина, щоб німецькі талери мали одну й ту саму ціну в усій державі; настільки єдина, щоб я міг провезти свою валізу через усі тридцять шість держав, жодного разу не відкриваючи її для догляду. Хай буде вона настільки єдина, щоб паспорт мандрівника, виданий у Веймарі, прикордонний чиновник сусіднього князівства не визнав недійсним, як паспорт іноземця…». Отже, Німеччина того часу була територією, поділеною на велику кількість держав-князівств, в кожному з яких діяли свої закони, а влада належала тиранам. Німецькі просвітителі усвідомлювали гостру потребу в національному об’єднанні країни і боротьбі проти тиранії, але, маючи дуже мало можливостей впливати на політичне та економічне життя, зосередилися на «пізнанні духу» людини. Саме завдяки цим пошукам Німеччина XVIII ст. подарувала світові гігантів культури: філософів Канта і Гегеля, композиторів Моцарта і Бетховена, письменників Шиллера і Гете. (Поетизація історії у творчості Фрідріха Шиллера)
Фрідріху Шиллеру пізнавати істинний дух людини допомагала історія. Персонаж його першої драми «Розбійники» Карл Моор захоплюється подвигами давніх героїв. Карл з огидою думає про сучасність, в якій немає нічого героїчного, в якій «буденність, як багнюка, затопила все». І приклад давніх героїв надихає його на протест проти моральних норм сучасності. Але не тільки норми моралі має намір спростувати Карл. Він мріє про свободу рідної країни, про демократичний устрій на зразок античної демократії. «Дайте мені кілька таких шибайголів, як я, і Німеччина стане республікою, перед якою Рим і Спарта здаватимуться обителлю черниць»,— запевняє герой. Карл стає ватажком розбійників і таким чином виявляє свій протест проти сучасного йому світу. Однак Карл Моор доходить висновку, що обраний ним шлях не приведе до бажаних результатів. Товариші Карла не бажали враховувати його гуманні і благородні ідеали. Вони грабували, вбивали дітей та жінок, і Карл із жахом відсахнувся від них. Герой зрозумів, що «злочином неможливо підтримати закон», тому віддається на суд людей і влади. Таким чином, у драмі «Розбійники» історичне минуле постає прекрасним, але недосяжним ідеалом справедливого політичного устрою і героїчних характерів.

Найбільш яскраві історичні образи Шиллер створив в останній своїй драмі «Вільгельм Телль». В основу сюжету драми покладено легенди про народного героя Швейцарії, вільного лучника Вільгельма Телля. Тема драми — народне повстання проти іноземних загарбників-австрійців.
Вільгельм Телль — простий мисливець, чесний, працелюбний. Миролюбний і терплячий, він швидше стерпить образу, ніж застосує силу проти кривдника. Телль щиро вірить, що терпіння та слухняність селян «обеззброять» загарбників. Але дійсність руйнує його ілюзії. Злочинам австрійців, які підкорили вільну Швейцарію, нема кінця. Селяни готують повстання. Телль ще не з повстанцями, але він готовий приєднатися до них. «Якщо мій край мене закличе, не зраджу я його». Жорстокість австрійців зростає. За те, що Телль не вклонився капелюху австрійського намісника, його схопили і прирекли на страту. Задля забави загарбники примушують Телля влучити в яблуко, яке поставили на голову його маленького сина. Намісник Геслер глумиться над батьківськими почуттями Телля, і коли той збиває яблуко, залишаючи сина неушкодженим, сміливому лучнику не дарують обіцяну свободу. Телль все ж таки врятовується, але тепер це не миролюбний мисливець, а грізний месник. Його рука не схибила, коли він пустив стрілу в серце свого кривдника. П’єса завершується могутнім закликом до свободи. (Поетизація історії у творчості Фрідріха Шиллера)
Поетичним постає минуле і в баладах Шиллера «Рукавичка», «Полікратів перстень», «Івикові журавлі». Більшість із них створено на основі народних легенд і зачаровує читача простотою мови, драматизмом розповіді. Краса подвигу прославляється в баладі «Келих». Балада «Рукавичка» викликає у читачів захоплення мужністю і почуття самоповаги до лицаря. В яскравій формі балади Шиллер довів, що за яких би умов не жила людина, їй завжди властиві високі злети Духу.
Отже, у творах Ф. Шиллера історія, минуле постає в яскравих, поетичних образах. Письменника приваблюють особливі історичні сюжети, герої, в яких виявляються кращі людські риси: прагнення до свободи, небажання миритися зі злом, почуття людської гідності. Саме цих рис, на думку письменника, бракувало сучасності. Отже, історія, героїчні діяння минулих поколінь у творах Шиллера — це приклад перемоги високих духовних ідеалів людини над ницістю світу.

Поетизація історії у творчості Фрідріха Шиллера

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *