Практична робота. Пошуки сенсу життя у трагедії Й. В. Гете «Фауст» . Зарубіжна література 17-18 століття

Практична робота. Пошуки сенсу життя у трагедії Й. В. Гете «Фауст» . Зарубіжна література 17-18 століття

План
1. Творча історія «Фауста».
2. Жанр, особливості побудови, композиція трагедії.
3. Образи трагедії:
а) Фауст і Вагнер;
б) Фауст і Мефістофель;
в) Маргарита, її трагедія.
4. Реальне і фантастичне у творі
5. Своєрідність і світове значення «Фауста».

Завдання для підготовчого періоду
1. Подумайте, в чому суть суперечки, показаної в «Пролозі на небі».
• Чому об’єктом суперечки між Богом і Мефістофелем став Фауст? (зверніться до характеристики Фауста Мефістофелем).
• З’ясуйте ставлення Бога до Фауста.

2. Простежте шлях Фауста до розуміння істини.
3. Випишіть афористичні вислови з трагедії «Фауст».
4. Подумайте, чому Бог називає Мефістофеля «справдешнею дитиною Божою».
5. Порівняйте образи Маргарита та Катерини (за однойменною драмою Т. Г. Шевченка).
6. Занотуйте вислів Тургенєва про трагедію. Тургенєв І. С. «Фауст». Трагедія, Твори Гете в кн.: Тургенєв И. С. Собрание сочинений в 12 томах. — Т. 2, М., 1958.

Література
1. Аникст А. А. «Фауст» Гете. — М., 1980.
2. Басюк Ж. Боротьба добра і зла — рушійна сила розвитку світу. За трагедією Гете «Фауст», 9 кл. // Зарубіжна література. — 2004. — № 46 (398). — С. 9—11.
3. Бич В. Історія життєвих шукань Фауста // Зарубіжна література. — 2004. — № 46 (398). — С. 4—6.
4. Бругер С. П. «Уривки єдиної великої сповіді…». Конспект уроку з вивчення трагедії И. В. Гете «Фауст» // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. — 2004. — № 7. — С. 40—42.
5. Бутнікова О. Випробування коханням: Фауст і Маргарита (за Й. В. Гете «Фауст») // Зарубіжна література. — 2004. — № 15 (367). — С. 11—13.
6. Горбійчук Н. «Щоб поета зрозуміти, слід в його краю пожити». Спроба змалювати соціальний портрет митця // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2007. — № 11—12. — С. 36—37.
7. Грабар Т. Эпоха Просвещения. Жизнь и творчество Гете, 9 кл. // Зарубіжна література. — 2005. — № 37 (437). — С. 3—4.
8. Лобач С. О. «Він промовля з погаслого сторіччя…». Всесвітнє значення трагедії Гете «Фауст». 9 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2004. — № 1. — С. 8—9.
9. Писаренко Ю. М., Мухін В. О., Вітченко А. О. И. В. Гете «Фауст»: матеріали до варіативного вивчення. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1999, —№8, —С. 17—37.
10. Тураев В. С. Иоганн Вольфганг Гете. — М., 1957.
11. Ясько А. Людина — творець своєї долі. // Зарубіжна література. — 2005.— № 37 (437). — С. 4—6.

Інструктивно-методичні матеріали

Є твори, які допомагають краще розуміти себе і оточуючий світ, тому що в них концентрується духовний світ людства. Ці твори мають таку силу узагальнення, що зберігають інтерес і для наступних поколінь, хоч і несуть на собі відбиток свого часу.
«Фауст» Гете — один із тих видатних художніх творів, які несуть високу естетичну насолоду і водночас відкривають багато важливого в житті. Гете завжди глибоко цікавився суспільними і природознавчими науками. Проникаючи в суть явищ, він переконався в тому, що рамки наук обмежені, до того ж розвитку наукової думки заважає церква. Багато разів у пошуках істини письменник зазнавав розчарувань. Ось чому його зацікавила постать середньовічного вченого, напівлегендарного Фауста, чорнокнижника, котрий, бажаючи пізнати таємниці Всесвіту, наук і буття, увійшов у контакт із дияволом і ціною своєї душі здобув те, чого не могла дати йому обмежена, затиснута в рамки наука.
Легенда про Фауста виникла у XVI столітті. На хрест і в полум’я йшли тоді сини науки, яких церква оголосила єретиками, спільниками диявола. Можливо, доля одного з них і стала початком легенди.
Минав час. Легенда поширювалась, з’являлися нові фантастичні подробиці, її представляли на сцені мандрівні актори. Церква ставилася до цього з терпінням, оскільки вистави закінчувалися повчальним для віруючих закінченням: диявол забирав боговідступника Фауста до пекла.
Прогресивні мислителі побачили в легенді інше: прагнення народу до знань, протест проти утисків особистості, мрію людей розгадати таємниці природи.
Саме прагнення людини пізнати світ привабило Гете. Праці над трагедією він віддав 60 з прожитих 83 років життя. Надаючи легенді про Фауста глибокого філософського змісту, втілив у ній просвітницьку віру в силу і необмежені можливості людського розуму. Життя й смерть, молодість й старість, історія й сучасність — усе це становило зміст трагедії.
«Фауст» — найвизначніший твір Гете, яким він збагатив скарбницю світової культури. Німецький філософ початку XX століття Освальд Шпенглер побачив у Фаусті символ європейської людини і назвав нову європейську культуру «фаустіанською», виділивши в ній такі характерні риси, як прагнення індивіда до самостійного вибору життєвої позиції, до активного осмислення життєвого шляху, до готовності відповідати за свої вчинки.

Загалом твір Гете відповідав прагненням тієї доби розробити на драматичній основі синтетичний жанр, що охоплював би
• яскраву театральну видовищність;
• музику;
• міфологізм;
• символічну глибину;
• значний інтелектуальний зміст;
• поєднання трагічного і комічного начал;
• риси загальної значущості відповідно до головних духовних орієнтирів національного життя.

Хоча твір написаний у драматичній формі, а його поетика орієнтована на різноманітні форми видовищності й звукопису, постановка «Фауста» в театрі досі залишається справою непростою, хоча б з огляду на значний обсяг цілого. Сам Гете протягом двох сезонів ставив у Веймарському театрі 1-шу частину «Фауста».
У бароковому театрі XVII і XVIII століть існував звичай відкривати виставу на міфологічну чи біблійну тему прологом, в якому з’являлися найвищі божества, у владі яких долі людей — персонажів вистави. Після цього учасники прологу в подіях здебільшого уже участі не брали.

Як відомо, Гете дав своєму твору підзаголовок «трагедія». Учені схильні співвідносити «Фауста» із жанром драматичної поеми. Проте ці визначення не дають певного ключа до розкриття особливостей жанрово-стильової природи цього твору. Особливо новаторським характером щодо жанру і стилю вирізняється друга частина.
Драматургічну форму і стиль «Фауста» можна осягнути, якщо співвіднести їх із законами театрального і музичного мистецтва. У добу Гете театр не мислили поза музикою, яка нерідко суттєво впливала на структури і форми драматичної дії.
Правильніше вважати, що цей твір написаний, насамперед, для читання, і що вся багатозначна просторово-часова стихія в ньому звернена до уяви читача. Цей елемент добре відчули композитори. Існує доволі багато вагомих музичних творів на сюжет «Фауста» Гете, серед них опери Ш. Гуно, А. Бойто, ораторія Г.Берліоза, увертюри й симфонії Р. Вагнера, Ф. Ліста і Г. Малера, фортепіанна соната С. Рахманінова.
Перша редакція опери Ш. Гуно «Фауст» мала назву «Фауст і Маргарита». Літературною основою опери є перша частина трагедії Гете. В центрі опери — доля Маргарита. На німецькій сцені опера називалася «Маргарита».
Таким чином, «Фауст» належить до творів з універсальним духовно-творчим завданням.

Практична робота. Пошуки сенсу життя у трагедії Й. В. Гете «Фауст» . Зарубіжна література 17-18 століття

Повернутись на сторінку Зарубіжна література 17-18 століття