Практична робота. Сатиричне зображення англійської дійсності в романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» . Зарубіжна література 17-18 століття

Практична робота. Сатиричне зображення англійської дійсності в романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» . Зарубіжна література 17-18 століття

План
1. Жанрова своєрідність твору.
2. Країни, які відвідав Гуллівер: звичаї, спосіб життя, ідеологія.
3. Образ Гуллівера.
4. Парадокси Свіфта.

Завдання для підготовчого періоду
1. Подумайте, у яких місцях свого твору і з якого приводу Джонатан Свіфт сперечається з романом «Робінзон Крузо» Д. Дефо.
2. Дайте визначення парадокса.
3. Випишіть 3—4 парадокси Джонатана Свіфта.

Література
1. Бобер О. Вчити учнів сучасному сприйняттю класики. (Методичні рекомендації до організації вивчення його роману «Мандри Гуллівера») // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2007. — № 4. — С. 49 — 53.
2. Богдан Л. Життя та літературна діяльність Дж. Свіфта. 6 кл. // Зарубіжна література. — 2005. — № 21 — 24 (421 — 424). — С. 63—68.
3. Зарольська Л .І. Організація роботи з художнім текстом — найважливіший засіб виховання читача (На прикладі вивчення повісті Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера») // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2000. — № 2. — С. 19—23.
4. Муравйов В. С. Джонатан Свифт. — М., 1968.
5. Орел В. Я. «Комашине життя» ліліпутів. Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера». Підсумковий урок. 6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2001. — № 12. — С.20—22.
6. Орел В. Я. «Я пишу не заради слави…». Підсумковий урок за твором Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера». 6 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2003. — № 10. — С. 24 — 26.
7. Стрілецький О. «Жадання бачити чужі країні»: Творчість Дж. Свіфта // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. — 2004. — № 1. — С. 23—26.
8. Урнов Д. Робинзон и Гулливер. — М., 1973.

Інструктивно-методичні матеріали

Розмірковуючи над життям, над долею людини, мріючи про зміни її «обличчя», Свіфт вирішив написати роман, в якому б віддзеркалилися його роздуми і сподівання. Так виник задум «Мандрів Лемюеля Гуллівера», а згодом цей твір побачив світ. Йшов XVII 26 рік, саме той час, коли письменник брав найактивнішу участь у боротьбі ірландців за незалежність.
«Мандри Гуллівера» — твір фантастичний. Фантастика — це витворені людською уявою неймовірні картини й образи, яких не буває у дійсності, але які допомагають якнайповніше виразити думки автора щодо цієї дійсності.
Роман складається з чотирьох частин. У першій — Гуллівер потрапляє до ліліпутів, крихітних чоловічків, у дванадцять разів менших за звичайних людей; у другій — мандрівник опиняється в країні велетнів, а сам ніби перетворився на ліліпута; у третій частині — подорожі Гуллівера до інших вигаданих країн (у цій частині Свіфт таврує тиранів, прославляє боротьбу за незалежність і волю); в четвертій книзі Гуллівер потрапляє до країни розумних коней — гуїн — гумів.
Роман має риси сатиричного. Сатира письменника спрямована проти англійської монархії, можновладців, несправедливих законів, проти політиків, які мріють лише про високі посади, владу, яким байдуже, що діється за мурами їхніх замків і огорожами палаців.
На відміну від мікрокосму «Робінзона» (цілком раціоналістичного, чітко вивіреного, розумного, оптимістичного) художній світ «Гуллівера» досить відносний. У романі немає жодного явища чи персонажа, котрий постав би ідеальним, все тут сповнене безмежних контрастів, суперечностей. Свіфт, як відомо, наслідував при цьому локківську ідею відносності людських якостей, поширюючи її на увесь світ — відтак і на модель людського суспільства.
У перших двох частинах роману в образі країни Ліліпутії в’їдливо — саркастично змальовується англійська монархія, проте на прикладі країни велетнів автор утверджує можливість існування й мудрого, гармонійного абсолютизму.
У такий спосіб Свіфт художньо озвучує відому ідею Т. Гоббса, який вважав абсолютизм оптимальною формою правління, що здатний приборкати егоїстичні інтенції людей, трансформувати «війну всіх супроти всіх» у більш — менш гармонійне монархічне ціле. Варто згадати, що віра у мудрого короля з давніх — давен притаманна англійцю, виплекана в його душі історично, тож вона природно постала як у філософському дискурсі Т. Гоббса, так і в художньому світі Дж. Свіфта.
Однак у третій та четвертій частинах автор зовсім відкидає ідею гуманного царя та гармонійної монархії, а натомість створює гротескні образи літаючого острова Лапути та королівства Трильдрогдрида, де панують абсурд, дурисвітство, ненависть народу до можновладців, розпуста та самодурство королівського двору. Вважають, що подібна негоція спричинена активною участю письменника в ірландських подіях, які й відкрили йому очі на справжнє єство монархічного устрою. Втім, як відомо, Свіфт взагалі митець антитетичний, який легко припускає найрадикальніші зміни в поглядах та віруваннях. Тож перехід від ідеалізації до рішучого заперечення монархії в його творі цілком природний. Водночас англійський парламент змальовується як збіговисько крадіїв та лихварів, а найменшим злом видається римська республіка, її сенатори.

Словникова робота

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.

Віги — політична партія, яка відстоювала інтереси буржуазії, влади, зосередженої в руках парламенту.

Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується в жартівливому тоні, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.

Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано — глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Куїнбус Флестрин — Людина-Гора.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням.

Торі — політична партія, яка відстоювала інтереси феодального дворянства, боролася за повернення старих, віджилих порядків.

Ліліпутія

• «эти люди превосходные математики и достигли большого совершенства в механике благодаря поощрениям и поддержке императора, известного покровителя наук»;
• «монарх живёт на доходы со своих личных имений и весьма редко, в самых экстренных случаях, обращается за субсидией к поданным»;
• «упражнения канатных плясунов исполняются только теми, кто добивается получения высокой должности или стремится снискать благосклонность двора. Для этого не требуется ни благородного происхождения, ни хорошего воспитания, достаточно только с юных лет начать тренировку в акробатическом искусстве»;
• «государственный организм страны разъедают две страшные язвы: внутренние раздоры партий и угроза нашествия внешнего могущественного врага»;
• «величайшие услуги, оказываемые монархам, не могут перетянуть на свою сторону чашу весов, если на другую бывает положен отказ в потворстве их страстям»;
• «все государств, преступления караются здесь чрезвычайно строго; но если обвиняемый докажет во время процесса свою невиновность, то обвинитель немедленно подвергается позорной казни…»;
• «лилипуты считают мошенничество более тяжким преступлением, чем воровство, и потому только в редких случаях оно не наказывается смертью»;
• «всякий, представивший достаточное доказательство того, что он в точности соблюдал законы страны в течение 73 лун, получает право на известные привилегий»; «исполнение же законов Англии гарантируется только страхом наказания и нигде не упоминается о награде за их соблюдение»;
• «в здешних судебных учреждениях богиня справедливости изображается в виде женщины с шестью глазами — два спереди, два сзади и по одному с боков, что означает её необычайную бдительность; в правой руке она держит открытый мешок золота, а в левой — меч в ножнах в знак того, что она готова скорее награждать, чем наказывать»;
• «уголовным преступлением считается неблагодарность»;
• «воспитание детей менее всего может быть вверено их родителям».

Бробдингнег (там главного героя называли Грильдриг):
• рассказ Гулливера о родной стране, ее политическом, экономическом и. т. п. устройстве;
• Выводы, к которым приходит король после всего услышанного — это и есть правдивая характеристика Англии XVIII века;
• Народ, у которого политика не возведена в степень науки; король презирает всякую тайну, изощренность и интригу, как у государей, так и у министров;
• Знания этого народа очень недостаточны и ограничены;
• Все законы состоят из самых ясных и простых терминов, и эти люди не отличаются такой изворотливостью ума, чтобы открыть в законе несколько смыслов;
• В литературе стараются избегать нагромождения ненужных слов и разнообразия выражений;

Лапута («летучий» или «плавучий» остров):
• Все их идеи вращаются около линий и фигур;
• Находятся в постоянной тревоге;
• Различие между мужчинами и женщинами;
• Объяснение того, как король приводит к покорности мятежников или тех, кто оказывается платить налоги.

Столица — Лагадо:
• Г-н Мьюноди; его несхожесть с большей половиной населения города; его взгляды и принципы жизни, их оценка Гулливером;
• Академия прожектёров — её предназначение, изобретения профессоров, их значимость и актуальность; отношение к литер, таланту;
• Школа полит, прожектёров.

Глаббдобдриб («остров чародеев и волшебников»):
• Древняя и новая история;
• Проблема древней литературы и комментариев к ней;
• Проблема научных открытий и их значительности в определённый исторический период;
• Истинные причины многих великих событий.

Лаггнегг:
• Раболепие перед королём;
• Бессмертие и отношение к нему героя и лаггнежцев. Струльдбруги.

Страна Гуигнгнмов:
• Устройство жизни людей — коней;
• Природа правительства в Англии, первый министр.

Сюжет «Робінзон Крузо» був зумовлений насамперед інтересом англійського суспільства до географічних відкриттів та мандрівок.
Новою у тогочасній літературі ця тема не була. Ще до Д. Дефо з’являлися твори, у яких розповідалося про долю нещасних мандрівників, закинутих до нецивілізованого світу. 1674 року в Англії опублікували переклад книги арабського письменника XII століття Ібн Туфайля про пригоди Хаджі Бен Йокдане, який досяг великої мудрості, живучи на острові зовсім самотньо.
Після появи роману Дефо літературознавча наука збагатилася новим поняттям — «робінзонада», що означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства.
Роман — робінзонада — прикметна риса літератури не лише ХVІІІ століття, а й наступних етапів у розвитку світової літератури. Зразками романів — робінзонад є наступні твори: «Острів Фельзенбург» Й. Шнабеля (XVII 51), «Новий Робінзон» Й. Кампе (XVII 79), «Швейцарський Робінзон» Вісса (XVIII 12 — XVIII 27), «Відлюдник Тихого океану» Псі шарі (XVIII 24), «Мауглі» Кіплінга (XVIII 94 — XVIII 95), «Російський Робінзон» С. Турбіна (XVIII 79).
Сучасні письменники теж створюють робінзонади. Так, російська письменниця Л. Петрушевська у творі «Нові робінзони» зображує відчуття сучасної людини, яка змушена тікати від абсурдного й жахливого світу на лоно природи, аби врятуватися морально й фізично.

Практична робота. Сатиричне зображення англійської дійсності в романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» . Зарубіжна література 17-18 століття

Повернутись на сторінку Зарубіжна література 17-18 століття