Пісня про кохання «В чистім полі криниченька…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Колоритний малюнок ліричної пісні про нещасливе кохання відкриває найширша, яку тільки може охопити зором людина, панорама: чисте поле — відкритий простір, центром якого є «криниченька на чотири сходи». Лаконічна зовнішньо-просторова обставина виконує роль прямої експозиції, в якій на рівні символу закодовано тональність усієї пісні. Криниченька пов’язана з розлукою, сумом, тугою, жалем.
Скомпонована за принципом ступеневого звуження (картина з плоским живописним фоном — «поле» — звужується до конкретної точки в просторі — «криниченьки»), експозиція готує до сприйняття іншого епізоду — розлуки закоханих:
Любив козак дівчиноньку
Не чотири годи.
Любилися, кохалися,
Та й не побралися,
Тільки наші воріженьки
Та й навтішалися.
Цей уривок за своєю інформативністю найбільш значущий, оскільки пояснює причини глибокої зажури і туги дівчини: зла воля воріженьків. Вони — найпоширеніші в народній ліриці недоброзичливці закоханих. Образ воріженьків існує не окремішньо, а в тісному зв’язку з образом розлучених.
Промовистим є й інший символ пісні — рута, яка асоціюється з дівочістю, цнотливістю. Вислів «Руту сію, руту саджу, / Руту поливаю» варто сприймати як повідомлення про чесність дівчини, її намагання залишитися незайманою для коханого.
Монологічний виклад у пісні має сповідальний характер, особливо у фінальній частині, де героїня апелює до коханого:
Ой я тебе, козаченьку,
Щодня споминаю.
Будь щасливий із тією,
Котору кохаєш!
А над мене вірнішої
Довіку не знайдеш.
У цих рядках — почуття ніжної туги, любові, відданості дівчини, її прагнення бачити милого щасливим. Художньо-зображальні засоби пісні лаконічні, композиційне вирішення просте, емоційна напруженість відтворена за допомогою прозорих символів, пестливої лексики, своєрідної ритмомелодики.
Пісня про кохання «В чистім полі криниченька…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій