Риндзівка «Зажурилася перепілонька…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
У риндзівці «Зажурилася перепілонька…» немає рефрену, а повторення рядка «Же Христос, же воскрес, же воїстину воскрес!», характерного для цього жанрового різновиду, з’явилося пізніше — у християнську добу. Основними мотивами вона засвідчує своє архаїчне походження.
Зажурилася перепілонька,
Що так раненько з гір вилетіла,
З гір вилетіла, трав не виділа,
Іно виділа сніги, морози,
Сніги, морози, води як лози.
— Ой де ж я буду гніздонько вити,
Гніздонько вити, діти водити?
Ой чув же тоє сив соколойко:
— Цить, не журися, перепілойко!
Ой знаю, знаю долину-луку,
Долину-луку, траву велику.
Там то ми будем гніздочко вити,
Гніздочко вити — діти водити…
Сюжет риндзівки доволі простий. Перепілонька рано вилетіла з гір, замість молодої весняної трави побачила «сніги, морози» (зав’язка). Вона прозоро висловлює свої переживання і неспокій з приводу облаштування майбутнього гнізда для діток (розвиток дії). Роль кульмінації та розв’язки виконує повідомлення «сив соколойка» про те, що він знає долину-луку, де можна вити гніздечко і «діти водити». Так у риндзівці через образи зі світу природи зображено взаємини двох закоханих, що оповиті ніжністю, лагідністю. Це передано нагромадженням пестливих слів: «перепілонька», «соколонько», «гніздонько», «гніздочко». Оповідна манера на початку пісні пожвавлена діалогом між персонажами, кінцівка якого містить узагальнену тезу.
Атмосферу родинності створюють також природні образи (долина-лука, трава велика), що асоціюються із сімейним затишком і ладом. Зроблено це лаконічно, без зайвої деталізації, акценти розставлено на основному — передшлюбних взаєминах і переживаннях закоханих. Подібні мотиви характерні для риндзівок, оскільки навесні разом з природою пробуджувалися радісні сподівання на знаходження своєї пари і щасливе одруження. Не випадково текст пісні «Зажурилася перепілонька…» (запис В. Гнатюка) М. Грушевський подав у своїй «Історії української літератури» разом з весільним варіантом (запис П. Чубинського), наголосивши, що це справжні взірці любовної лірики й архаїчного стилю.
Риндзівка «Зажурилася перепілонька…». Повний текст
(Риндзівка молодицям, що цього року ішли заміж)
Зажурилась перепелойка,
Що так ранейко з гір вилетіла,
З гір вилетіла, трав не виділа.
Іно виділа сніги, морози,
Сніги, морози, води, як лози.
Ой де ж я буду гніздойко вити,
Гніздойко вити, діти виводити?
Ой чув же тоє сив соколойко:
— Цить, не журися, перепелойко!
Ой знаю я там долину, луку,
Долину, луку, траву велику.
Там то ми будем гніздойко вити,
Гніздойко вити, діти виводити.
Зажурилася красна Марисейка,
Що молодейка та замуж пішла,
Та замуж пішла, не вміла робити.
А чув же тоє її милейкий:
— Цить, не журися, моя милейка,
Обоє ми си молодейкії,
Навчимо ми сі в полі робити,
В полі робити, вдома сподарити.
Риндзівка «Зажурилася перепілонька…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій