Риторичні фігури, Що таке Риторичні фігури?
Риторичні фігури (від грец. rhеtоrіkоs і лат. fіgurа — образ, вид) — незвичайна побудова речень і фраз з метою підсилення емоційного впливу ораторської і художньої мови. Розрізняють такі риторичні фігури: риторичне запитання, риторичне звертання, риторичне ствердження та заперечення, анафора й епіфора та ін.
| Риторичне запитання | Запитання, яке ставиться не для того, щоб одержати на нього відповідь читачів або слухачів, а щоб привернути їх увагу до певного явища або самим запитанням висловити ствердну думку. Куди ховається тінь? Яку мелодію дощ виспівує? Де помирають птиці? А чому зелені листки? Так мало іще ми знаємо… (П. Неруда) |
| Риторичне звертання | Звертання, яким письменник привертає увагу читачів до якогось явища, висловлює до нього своє ставлення, досягає сильнішого емоційного забарвлення мови тощо. О, горда скорбото! на твоїх олтарях // Промінь духу сповняє сьогодні безмежним болем. // Серця ненароджених онуків. (Г. Тракль) |
| Риторичне ствердження | Особливе підкреслення незаперечності сказаного автором. Але майже край могили // Вірю — надійде пора, // Ницості і злоби силу // Подолає дух добра. (Б. Пастернак) |
| Риторичне заперечення | Зосередження уваги слухачів або читачів на певній думці за допомогою пояснення її у формі заперечення або застереження можливого іншого погляду. Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу — // Я тоді була з моїм народом,… // Там, де мій народ, на лихо, був. (А. Ахматова) |
| Анафора | Повтор окремого слова або групи слів на початку цілого ряду віршових рядків, строф тощо. Я ковзаюсь дахом вітрів, // Я ковзаюсь дахом морів. (П. Елюар) |
| Епіфора | Повторення однакових слів, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф тощо. «О прекрасний час! // Неповторний час!» (П. Тичина) |