Романтизм у німецькій літературі ХІХ ст. Творча спадщина Гофмана. Ідейно-художній аналіз твору „Золотий горщик“

Романтизм у німецькій літературі ХІХ ст. Творча спадщина Гофмана. Ідейно-художній аналіз твору „Золотий горщик“

Характерною ознакою німецького романтизму є те, що він склався в Німеччині раніше ніж в інших літературах і розвивався спонтанно, не відчуваючи в собі впливу літератур інших країн. Навпаки німецький романтизм мав вплив на розвиток європейських літітератур. У Німеччині романтизм панував довше ніж в інших літературах Європи і всі досягнення німецької літератури ХІХст.пов’язані не з реалізмом, а з романтизмом. Характерною особливістю літератури німецького романтизму є, те, що відчувши на собі вплив французької революції, німецькі романтики переусвідомили досвід французької революції. Лозунги французьких революціонерів німецькі романтики сприймали не у політичному значенні, а у загальнолюдському та у філософському;

У своєму розвитку німецька романтична література пройшла декілька етапів:

І. 1795—1806 рр. — етап, пов’язаний з діяльністю романтиків ”єнського гуртка” — брати Шлегелі, Валенгродер, Тік. Представники цього етапу розробили теорію романтичного мистецтва, величезне значення надавали естетиці, і були досить далеко від сучасної їм проблем дійсності. Їх більше цікавили проблеми глобального маштабу: людина, природа і мис-тво

ІІ. 1806—1825 рр. — розвиток пов’язаний з політичною ситуацією на той час у Німеччині. Це час наполеонівської війни, коли більша частина Австрії була підпорядкована Наполеону. У Німеччині загострився визвольний рух, який вплинув на розвиток літератури. Літератори звернули увагу на власну німецьку літературну традицію, на джерела національної культури. Виникає “гейдельберський гурток романтиків.

ІІІ. 1815—1830 рр. — період т. з .”швабської школи романтиків”. Найважливішим явищем став гротескно-фантастичний романтизм Гофмана.

ІV. 1830—1848 рр. — період пізнього німецького романтизму. Характерний великою кількістю літературних угрупувань. Характерним є відхід від середньдвічних захоплень і звернення до сучасності. Період створення громадсько-політичної лірики і літератури яка відбивала демократичні настрої митців.

ІІІ період розвитку романтизму пов’язаний з діяльністю Гофмана (1776—1822). Народ.в сім’ї адвоката, в Кенінсберзі. Вихованням займався дядько, який вважав, що хлопець має займатися музикою. У 1792 р. вступає до Кенінсберзького університету на юридичному факультеті і після закінчення почав юридичну кар’єру у Грюгау в Берліні. У 1802 р. за розповсюдження карикатур на французьких офіцерів, його було заслано у Плоцьк, і тільки завдяки клопотанням друзів, було переведенно до Варшави. Тут він читає лекції по теорії музики, працює дерегентом, радником юстиції, а через деякий час залишається без роботи. У 1808 р. одержує місце роботи і одночасно починає власну художню творчість, пише оперу, а також літературні твори. Гофман відомий як літературний діяч, композитор, юрист, драматург, поет, критик. Головна тема його творчості — це тема митця і мистецтва. Його герої — музикант, художник, який силою своєї уяви, свого мистецтва створює новий світ, цей світ більш довершений ніж реальний. Він вступає в конфлікт з реальністю. Його герої — це люди з особливим складом душі, які здатні бачити те, що інші люди не бачать. Твори Гофмана будуються за принципом контрасту, між романтичною мрією та дійсністю. Письменник поєднує в творах елементи реального та фантастичного. Його фантастика казкова, це чудеса перевтілення, надзвичайні пригоди. Але за ними простежуються реалії сучасної Німеччини. Його твори іронічні, гротескно-фантастичні, а герої діляться на дві категорії: “філістери” — міщани, бюргери, комерсанти, які цілком задоволені своїм існуванням і дійсністю, їм не властиві поривання у вищі світи; “мрійники,ентузіасти” — Гофман називає їх справжні музиканти. Причому музикант не професія, а здатність бачити дивовижне, і відчуває те, що інші люди не можуть відчути. Митець на думку Гофмана має особливі властивості, він здатен протистояти реальності, але здійснення його мрії не є можливим. Його позитивні герої самотні, але притамане фатальне роздвоєння — вони прагнуть у фантастичні мрії, а з іншого боку змушені жити у “філістерському світі”.

 

Ідейно-художній аналіз твору „Золотий горщик“

„Золотий горщик“ складається з окремих частин, які мають назву “вігілія”, що означає нічний сторож, нічна охорона. Цим Гофман підкреслює, що ця казка створена вночі, коли Дрезден бачився автору іншим ніж вдень, і головне в цій повісті посідає проблема митця, художника, якого Гофман розглядає як людину, яка здатна бачити такі сторони предмета, які інші люди не бачать. Тобто митець у Гофмана це людина, яка здатна бачити і відчувати. Головний герой — студент Ансельн, який не є професійним художником, але за покликом він належить до категрії митців, тільки йому відкрилась у казці казкова країна Атлантида. Світ Атлантиди представлений міським архіваріусом Лінборстом, який насправді є князем Саламандром, якого вигнали з князівства Фасфора, яке розташоване в Атлантиді. Злі сили зачарували його доньку, красуню Серпентину і перетворили її на звичайну гадюку. Тільки Ансельн єдиний зміг побачити у звичайній гадюці,яка гралась серед зелені казкову принцесу з блакитними очима. Ансельн хоче одружитися з Серпантиною, але йому чинять перепони: то міщанка Вероніка, яка сама хоче стати дружиною студента,то базарна торговка. Гофман вдається знову до прийому двоєсвіття і показує світ філістерів з їх суто міщанськими інтересами за допомогою фантастичної іронії, він наголошує на бездуховності цих людей. На жаль романтичний ідеал на думку Гофмана не може бути втіленим у сучасності. І тому єдине місце, де його можна здійснити є країна Атлантида. Закінчується повість Ансельма на Серпантині, і в нагороду за всі страждання його нагороджують золотим горщиком.

Романтизм у німецькій літературі ХІХ ст. Творча спадщина Гофмана. Ідейно-художній аналіз твору „Золотий горщик“

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *