РОМАНТИЧНІ Й РЕАЛІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
XIX століття — особливий етап в історії російської культури. Саме у цьому столітті література в Росії стала провідним видом мистецтва, а російська словесність посіла чільне місце у світовій літературі. Проте в межах XIX століття був період, який отримав назву «золотої доби» російської літератури. На тлі «золотої доби» ясно вимальовуються три величні постаті — Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь. Творчість цих письменників переконливо довела, що мистецтво слова може бути суспільною силою, що саме в літературі найповніше розкривається духовний світ людини, її почуття і прагнення, сподівання й розчарування, зберігаються найрізноманітніші враження людини.
«Золота доба» — це відповідь на найсуттєвіші потреби часу. Вона була підготована усім розвитком російської й світової літератури, формувалася у діалозі російської літератури з іншими національними літературами, поступово посилюючи свій вплив на світовий літературний процес і на літературу майбутнього.
Не завойовницькі війни, а Вітчизняна війна 1812 року пробудила надії росіян на краще. Героїка народної війни була історичною реальністю, тим моментом, коли бажане й дійсне наблизилися одне до одного. Суспільне піднесення, яке охопило Росію на початку 20-х років, рух декабристів, формування нових суспільних і етичних уявлень, поступова втрата людьми історичного оптимізму, усвідомлення разючих суперечностей між мрією та реальністю, бунт душі проти звичного існування породили нове світовідчуття. Як зауважив Пушкін, «світ змінився». Зміни у сприйнятті суперечливого світу і була покликана втілити романтична література.
У російській літературі відбулося переосмислення здобутків європейського романтизму. Провідною в літературі російського романтизму стала тема особистості, яка перебуває в конфлікті із суспільством. Інша наскрізна тема — вплив обставин (держави, суспільства, середовища) на характер та долю людини. Дійсність досліджувалася з точки зору ідеалу. Ідеал — із точки зору дійсності. Кожен із таких підходів мав право на існування. Один не заперечував іншого. Так, уже в межах романтизму формувався реалізм — напрям у мистецтві, який надає перевагу правдивому зображенню дійсності, її аналітичному осмисленню й відтворенню у формах, найбільш адекватних життю. Романтизм висував проблеми, реалізм їх досліджував. «Золота доба» російської літератури відзначається саме взаємодією цих напрямів. Основою творчості видатних письменників стало прагнення відтворити і суб’єктивний світ особистості, яка не може і не хоче примиритися з дійсністю, і історичну точність умов та обставин, в яких особистість діє.