Роман Д. Селінджера «Над прірвою у житі» в контексті американської літератури 40-50 р. Тематичні та жанрові особливості твору. Аналіз твору «Над прірвою у житі»

Роман Д. Селінджера «Над прірвою у житі» в контексті американської літератури 40-50 р. Тематичні та жанрові особливості твору. Аналіз твору «Над прірвою у житі»

Джером Дейвід Селінджер народився 1 січня 1919 р. в Нью-Йорку в сімї заможного торговця. Подорож до Європи, куди послав його батько завершилася тим, що Селінджер ознайомився зі зразками європейської багатовікової культури. Повернувшись до Америки, Селінджер вирішує професійно зайнятися літературною справою. У 1940 р. було опубліковано його перше оповідання «Молоді люди». Творча спадщина Селінджера невелика: серія оповідань і повість «Над прірвою у житі». Останнє своє оповідання письменник опублікував у 1965 р. Відомо, що Селінджер воював і був на фронті.Повість «Над прірвою у житі» була опублікована у 1951 р., хоча письменник прцював над нею під час війни. Селінджер був серед тих, хто не мовчав, хто наважувався говорити правду про свій час, якою б гіркою вона не була. Протестом проти небезпечних тенденцій у духовному житті суспільства і стала повість « Над прірвою у житті» У центрі повісті — життя і доля Голдена Колфілда, розказані ним самим: улюбленою художньою формою Селінджера була сповідь. Основний мотив повісті — це повільне, психологічно переконливе звільненя героя від нігілізму і войовничої нетерпимості, поступове примирення із життям. Болдін дійшов висновку, що потрібно жити для інших. Він «став ловцем у житті». Мотив ловців — один із найстаріших і найпоширеніших у літературі. У селінджера цей мотив перетворюється на один з таких, що визначають сутність його героя, який поступово знаходить свій шлях і свій сенс у житті. Справді життя, справжнє бажання — ці нові інтонації у сповіді Голдена не випадкові. Не прийнявши ідеології конформізму, герой Селінджера водночас заперечує бунт заради бунту. Для нього справжнє життя —це гуманна діяльність. Герой Селінджера переживає духовне відродження, воскресіння. Письменник уводить у свою повість мотив Різдва. Покликання Голдена — нести в жорстокий, недобрий світ добро, гармонію, радість, щирість дитинства. Так герой прагне гармонії в дисгармонійному світі, шукає і не знаходить відповіді на одвічні питання. «Над прірвою у житті» — це лірико-психологічна повість. Автор зосереджує увагу на формуванні у людини власного ставлення до світу в процесі глибоко інтимного сприйняття дійсності. Всю увагу автор зосереджує на аналізі стану душі героя. Але саме зосередженість на переживаннях людини, її роздумах і проблемах дає Селінджерові змогу дослідити об’єктивні соціальні процеси американського життя 50-х років. Звідси відчуття непримиренності автора до конформізму — біди тогочасного американського суспільства. Зовсім не відсутність авторської позиції, а намагання зобразити складність життя і складність людей роблять твори Селінджера нелегкими для сприйняття і водночас змушують думати, оцінювати, зіставляти, вирішувати.

Аналіз твору «Над прірвою у житі»

Цей твір, над яким автор, як стверджують критики, працював під час війни, є центральним у прозі Селінджера. Дії роману відбуваються в переддень 1949 року, і перед нами постає Америка 50-х років, тобто повоєнного часу, настроям якого відповідає психологічна атмосфера роману. Друга половина 40-х років в історії США — це період «холодної» війни. Американська реалістична література переживає кризу. Лозунгами дня стають користолюбство, споживацтво, прагнення до егоїстичного комфорту. У цій атмосфері штучного оптимізму з’являється роман Селінджера, який зробив свого роду переворот у громадській свідомості. Герой Селінджера першим звинуватив Америку в лицемірстві, самовдоволенні, розпусті. Письменник вибирає форму роману-сповіді, найбільш експресивну з усіх можливих романних форм.

Сімнадцятирічний Голден Колфілд, головний герой оповіді, перебуваючи на лікуванні в санаторії для нервово хворих, розповів про те, що з ним трапилося близько двох років тому, коли йому було-шістнадцять. Автор знайомить читача з героєм у момент моральної кризи, коли зіткнення з навколишнім світом виявилося для Голдена нестерпним. Зовнішньо цей конфлікт зумовлений кількома обставинами. По-перше, після багатьох попереджень Голдена відраховують за неуспішність з Пенсі, привілейованої школи,— на нього чекає нерадісний шлях додому до Нью-Йорка, тим більше, що його було виключено з трьох інших коледжів з тих же причин. По-друге, Холден оскандалився і як капітан шкільної фехтувальної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне знаряддя своїх товаришів, і ціла команда змушена була повертатися до школи ні з чим. По третє, Холден сам дає підстави для складних взаємин з товаришами. Він дуже сором’язливий, уразливий, часто буває просто грубим, розмовляє глузливо-поблажливим тоном з товаришами. Однак Холдена понад усе пригнічують не особисті обставини, а дух загального обману й недовіри між людьми, що панують у США. Його обурює відсутність елементарної людяності, навкруги він бачить обман і лицемірство. Брешуть і в привілейованій школі в Пенсі, заявляючи, що виховують сміливих і шляхетних юнаків, хоча насправді — самозакоханих егоїстів і циніків, переконаних у своїй перевазі над оточенням. Спортивні ігри. що ними захоплюються в школах, стають для нього символом поділу суспільства на сильних і слабких «гравців». Герой тяжко страждає від безвихідності, приреченості всіх його спромог збудувати своє життя по справедливості й щирості в людських стосунках, від неможливості зробити її осмисленою і змістовною. Вчитися для того, щоб зробитися пролазою, заробляти купу грошей, їздити на роботу на машині, грати в бридж,— таким уявляється Голденові життя більшості забезпечених американці.., це не для нього. Звідси його самотність, внутрішня ізоляція від навколишнього світу, повний розлад із суспільством щодо головних життєвих цінностей, небажання підлаштовуватися під цей рівень. Голден, якому лише шістнадцять, ще не встиг звикнути до неписаних законів, що регулюють відносини людей в умовах соціальної нерівності. Він дуже хворобливо переживає перехід від світу дитячого демократизму у світ встановленого серед дорослих майнового розподілу; мріє рятувати дітей від прірви подорослішання. Більш за все в житті герой боїться стати таким. як усі дорослі. Саме цей бунт і привернув увагу всієї читаючої Америки, яка сприйняла роман як засудження соціальної апатії й бездумного конформізму. Особливо модним став роман серед молодшого покоління читачів («втрачене покоління»). У той час бітники виступили за розкріпачення від влади речей, власності, і Селінджер створенням образу Голдена Колфілда випередив їх. Його герой почав, як і бітники, із заперечення і максималізму, але, на відміну від них, на цьому не зупиняється. Рух роману — це повільне звільнення героя від поверхневого ставлення до життя. Два дні й дві ночі, що їх Голден проводить після втечі з Пенсі в Нью-Йорку, відіграли величезну роль у формуванні його як особистості. Сутенерство, проституція, відверте насилля, що з ними зіштовхується Голден, відкривають йому такі реалії світу, порівняно з яким усі його попередні біди здаються зовсім незначними. Разом з тим «широкий світ» дає можливість зустрітися з багатьма людьми, які мають багато привабливих рис. Випадкові зустрічі з попутницею в потязі, бесіди з Фібі впевнюють Голдена в хиткості позиції «тотального нігілізму». Він стає терпимішим і розсудливішим, у людях він починає знаходити й цінувати привітність, щирість і вихованість, вчиться розуміти життя, і його бунт набуває логічного завершення: замість втечі на захід Голден і Фібі залишаються в Нью-Йорку, бо тепер Голден упевнений, що втікати завжди легше, ніж залишатися і відстоювати свої гуманістичні ідеали. Він ще не знає, яка особистість вийде з нього, але він уже твердо впевнений, що людина сама жити не може.

Роман Селінджера є твором з непростою тематикою. Він наповнений складною символікою, тонкими ледь помітними мотивами, де ліризм оповіді поєднується з гумором, де сумну тональність різко змінює радісна й навпаки, де перед нами відкриваються складна й багатогранна система образів з тонким психологізмом у зображенні внутрішнього світу головного героя і його ставлення до інших персонажів. Усе це ставить повість «Над прірвою у житі» на рівень світових шедеврів XX століття. Імена головних персонажів мають тісний зв’язок з їх характером та їх роллю у творі, вони значущі, несуть у собі прихований зміст, що дає змогу краще зрозуміти персонажа.

Характер Голдена, його ідеали, переконання — все це відбивається на його імені, що має тісний зв’язок з його особистістю — особистістю неординарного підлітка, з його своєрідними поглядами, з його хворобливою і, здається, незвичною психікою, що став такий близький безлічі читачів у всьому світі. Ім’я «Голден»— стримуватись, вказує на те, що він утримується під входження до суспільного життя, не сприймає всю фальш і облуду світу, який його оточує, проте не бунтує, а тільки стримується, щоб не стати одним із тих, кого він ненавидить; втілює не бунт, а лише неприйняття світу, правил гри, які той нав’язує кожному,— лицемірства, облудності й фальші. Інше значення слова «holden» — той, що приховує,— характеризує ще одну Голденову рису — певну замкнутість у собі, прихованість. серед дорослих, серед більшості друзів, навіть у своєї дівчини Саллі Гайс, він не знаходить порозуміння, тому свою головну мрію пін довіряє тільки Фібі. Прізвище — Колфілд— pозкладається на дві частини. Слово «саul» має пряме відношення до теми дитинства в романі; означає мембрану, що захищає зародок від механічних ушкоджень і створює умови для його розвитку. Тут бачимо пряму метафору ідеалу Голдена — бути ловцем у житі, захищати дітей від жорстокості дорослих, від брудної лайки на стінах школи, рятувати їх від прірви подорослішання.. 2 частина (field— поле) теж викликає асоціацію з його мрією з полями жита. Ім’я й прізвище разом створюють стислий, але цілком точний портрет персонажа, де вказані його основні риси та поривання. В іменах інших персонажів теж втілені риси Голдена, через його ставлення до них, через символіку їх образів,

В образі Фібі найяскравіше втілюється любов Голдена до дітей. Фібі сяє, мов світило, в житті Голдена, даючи йому справжнє щастя, вона завжди в його думках, впливає на його рішення, утримуючи його від нєобдуманих вчинків.

Саллі Гайс є обмеженою світською людиною, з якою Голден зустрічався, коли навчався в Пенсі. Він каже, що звик думати, ніби вона розумна, бо вона знає чимало про театри та літературу, але коли минуло достатньо часу, він побачив, що це не так, та й після цього він був закоханий у неї, хоч і пам’ятав про свої справжні почуття, коли відчував раптовий потяг до неї. її прізвище — Гайс — вказує на обманний туман (паге), що символізує те, як Голден нітиться під її поглядом, як вона затуманює його свідомість.

На образі Фейс Кавендіш розкривається ще одна грань характеру Голдена. Іноді він намагається виглядати дорослим, і куріння символізує його намагання здаватися старшим, а прізвище «Фейс» визначається, як підсолоджений жувальний тютюн, не пов’язано з курінням Голдена. Ім’я Фейс виражає віру Голдена в те, що він може виглядати дорослішим.

Прізвище Джеймса Касла відбиває його високі ідеали. Він немов перебуває в замку, підносячись над своїми лицемірними однолітками. Він відмовляється взяти назад свої слова за будь-яких умов і вчиняє самогубство раніше, ніж його змусять це зробити. Джеймс виплигує з вікна, немов зі свого замку високих ідеалів. Джеймс Касл також має відношення до мотиву падіння, що пронизує всю повість. Смерть Касла викликає паралель з поступовим падінням здоров’я Голдена.

Ім’я Еклі, вуграстого придурка, якого не приймають у товаристві, звучить схоже на вигуки (зойк болі), та аск (вигуки огиди). Ім’я повністю відповідає характеру персонажа, вказує на його головні риси, на те, яку реакцію він може викликати. Він і Голдена дратує, але водночас Голден жаліє його — на його прикладі він вказує на фальш, що панує у Пенсі.

Голден захоплюється Карлом Льюсом, головним чином через його інтелект — він має найвищий ІQ у Вутонській школі. Голден кважає, що це єдине, що в ньому варте уваги. Прізвище іспанською означає «світло». Знання — світло, незнання — темрява. Це найкраще характеризує Льюса й ставлення до нього Голдена.

Ім’я одного з негативних персонажів, Вард Стредлейтер, теж добре характеризує його. Прізвище цього героя перегукується зі словом (широко розставляти ноги), що добре змальовує його вдачу, нахабність і самовпевненість. Як бачимо, більшість основних персонажів мають імена, які багато про що можуть сказати: їхній характер, звички, ставлення до них оповідача і, через нього, самого автора.

Цікаво, що кожне покоління молодих американців по-своєму сприймало книгу Селінджера — через нігілізм до утвердження гуманістичних ідеалів. ОСНОВНІ ТВОРИ: «Над прірвою у житі», «Дев’ять оповідань», «Френні».

Роман Д. Селінджера «Над прірвою у житі» в контексті американської літератури 40-50 р. Тематичні та жанрові особливості твору. Аналіз твору «Над прірвою у житі»

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *