Роман лицарський, Що таке лицарський Роман?
Роман лицарський — роман середньовічної куртуазної літератури, що виник у період розквіту лицарства, вперше — у Франції в середині XII ст. Від героїчного народного епосу він перейняв мотиви безмежної хоробрості, ґречності, згодом на перше місце висувається аналіз. психології героя — лицаря, який звершує різні подвиги заради власної слави та уславлення своєї «дами серця». Різноманітні екзотичні описи та фантастичні елементи зближують рицарські романи з народними казками та давніми міфами. На їх розвиток значний вплив мали кельтські легенди та германські сказання, твори письменників античної доби (Овідій). Найбільш популярними вважаються романи про лицарів Круглого столу та легендарного короля бриттів Артура, про кохання Трістана та Ізольди, про пошуки Святого Грааля. Термін «роман» виник у Франції в XII ст. і спочатку просто означав «написано романською мовою», але вже в тому самому столітті це поняття розширюється і, власне, набуває сучасного значення. Спочатку рицарський роман був віршований, а з середини XIII ст. з’являються його прозові обробки, наприклад, цикл романів про Ланселота. Лицарські романи створювались також в Англії та Німеччині. Початок європейському рицарському роману був покладений англо-норманським трувером Васом, який у своєму романі «Брут», написаному французькою мовою, опрацював у 1155 р. латинську хроніку «Історія королів Британії» і породив великий цикл так званих бретонських романів про короля Артура та лицарів Круглого столу. Від цього циклу й відштовхувався Кретьєн де Труа та його послідовники, створюючи свої романи.
Найціннішою частиною бретонського циклу були романи про Трістана та Ізольду англо-норманських труверів Тома й Беруля (кінець XII ст.). Згодом ця тема в різних варіантах розроблялася у Франції, Англії, Німеччині. Порівняння численних фрагментів та варіантів роману дає змогу відновити його першоджерельну сюжетну основу. Французький дослідник середньовічної літератури Жозеф Бедьє найбільш повно відтворив цю історію в «Романі про Трістана та Ізольду» (перекладений українською мовою М. Рильським). У XII — XIII ст. відомими авторами рицарських романів у Німеччині, були Гартман фон Ауе, Вольфрам фон Ешенбах та Готфрід Страсбурзький. Баварський поет Вольфрам фон Ешенбах увійшов у світову літературу як автор монументального роману «Персиваль», що відзначається складною та багатоплановою композицією. Це найкращий з лицарських романів, присвячених розробці популярної в середні віки легенди про чашу Святого Грааля. За мотивами цього роману композитор Річард Вагнер створив оперу «Персифаль», а самого Вольфрама фон Ешенбаха зобразив в опері «Тангейзер».